Від реальності до літературного образу. Лицар Бертран де Борн володів разом із братом замком Альтафорт у Дордоні. Саме його зобразив Данте в «Божественній комедії» як злого порадника, який карається у восьмому колі пекла (він носить свою відрубану голову в руці, ніби ліхтар). За що ж така кара? За старопровансальською легендою, Бертран де Борн відіграв вирішальну роль у політичних подіях свого часу. Він був винуватцем кривавої міжусобиці, яка розгорілася у французьких володіннях англійської королівської сім’ї.

Син Генріха II — Річард І Левове Серце — був наділений ще за життя батька великими володіннями у Франції. Його старший брат Генріх (так званий Молодий король) носив титул нащадка престолу, але вважав себе обділеним реальною владою і матеріальними благами порівняно з братом і підняв на нього зброю. Король Генріх II вступився за Річарда. Бертран де Борн був із тих південно-французьких лицарів, які перейшли на бік Молодого короля.

Закличне слово митця. Як талановитий поет, Бертран де Борн яскраво відобразив ідеологію дрібного лицарства, завжди готового взятись до зброї. Своїми сирвентами Бертран де Борн порушував спокій і спонукав до війни, феодальних міжусобиць.

Після бурхливого життя Бертран де Борн пішов у монастир, де й провів залишок років, доживши до глибокої старості.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.