У процесі формування особистості учня повинні органічно поєднуватись виховання демократичної свідомості і формування навичок і звичок відповідної соціальної поведінки.

Поведінка учня повинна бути свідомою, відповідати вимогам і нормам морального жителя ХХІ сторіччя. Проте це не означає, що в питаннях поведінки він щоразу має апелювати до своєї свідомості. Завдяки навичкам і звичкам поведінки учень діє правильно не тому, що він кожного разу глибоко аналізує свої вчинки, а тому, що звик так робити, що інакше діяти він не може.

“Справжня широка етична норма,- підкреслював А. С. Макаренко,- стає дійовою тільки тоді, коли її свідомий період переходить у період загального досвіду, традиції, звички, коли ця норма починає діяти швидко і точно, підтримувана сформованою громадською думкою і громадським смаком.

Навички поведінки виховуються в процесі цілеспрямованої, організованої діяльності, в процесі набування необхідного для людини досвіду поведінки.

Формування навичок поведінки зв’язане з виконанням певних дій і вправлянь. Окремі частини цих дій внаслідок багаторазового їх повторення вдосконалюються, автоматизуються, перетворюються в навички, що не потребують особливого контролю з боку свідомості. Такі навички, як автоматизовані компоненти свідомої діяльності, становлять найважливіший елемент поведінки учня.

Щоб успішно формувати уміння і навички поведінки, треба враховувати попередній досвід вихованців. Раніш сформовані з учнів уміння і навички становлять основу для утворення нових. За цих умов старі уміння і навички або переносяться і стають складовими елементами новоутворюваних, або входять в суперечливі зв’язки з новими і стають гальмівною силою, чинять опір утворенню нових умінь та навичок.

При багаторазовому повторенні новоутворених умінь та навичок шляхом вправляння у поведінці учня утворюється динамічний стереотип, тобто злагоджена, зрівноважена система внутрішніх процесів, що стає важливим фактором поведінки.

У формуванні умінь та навичок поведінки важливу роль відіграють поступовість, систематичність вправляння, посильність поставлених вимог, відповідність їх рівню розвитку учнів, психічним можливостям. Процес оволодіння навичками поведінки відбувається як перехід від простих до складніших вимог. Елементарні навички через нагромадження ускладнених вправ перетворюються на широкі узагальнення, що збагачують досвід поведінки учнів, допомагають їм свідомо оцінювати свої можливості, сили, визначити свою трудову, громадську діяльність, свій життєвий шлях.

В опануванні культурних навичок, у набуванні учнями досвіду дисциплінованої поведінки важливу роль відіграють вимоги, що їх ставлять школа, громадськість, держава.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто