У системі фізичного виховання першорядне значення має формування в учнів рухових навичок.

Специфічні взаємозумовлені сторони процесу фізичного виховання хоч і єдині, але мають істотні відмінності.

Рухові навички – це автоматизовані форми рухових дій, яких набуває людина в результаті фізичних вправ, у процесі життєвої практики, трудової і виробничої діяльності. Сформована рухова навичка відзначається своєю сталістю.

Фізіологічною основою рухової навички є руховий динамічний стереотип, що формується як злагоджена, зрівноважена система умовно-рефлекторних нервових зв’язків.

Є різні види рухових навичок: побутові, трудові, спортивно-гімнастичні. Стереотипи кожного виду навичок мають свою особливу структуру. Для побутових навичок характерний цілковитий автоматизм, знижена діяльність відповідних центрів кори головного мозку при виконуванні рухових дій. Трудові рухові навички характеризуються свідомим виконанням поставленого трудового завдання при автоматизації окремих трудових операцій.

Особливістю спортивно-гімнастичних навичок є контроль свідомості за виконуванням дій, високий рівень їх досконалості.

Під час різноманітних фізичних вправ у учнів формуються правильні рухові уявлення і сприймання, виховується вміння контролювати свої рухи відповідно до вироблених уявлень. Однак коли рухові дії не усвідомлюються, то від цього якість фізичної підготовки знижується.

Утворення рухових навичок зв’язане з опануванням рухових актів, з поступовою їх автоматизацією. Збуджувальні і гальмівні стани кори головного мозку, які виникають при одноманітних і повторних рухових актах, приводять до того, що ці акти стають дедалі легшими і більш автоматичними.

Рухові акти, що відбуваються при меншій збудливості, при певній загальмованості відповідних відділів кори головного мозку, стають автоматичними. У міру вдосконалення рухових навичок, їх автоматизації уточнюється також м’язова афектація, посилюється контроль з боку аналізаторів, удосконалюються рухові умовні рефлекси.

Провідну роль в утворенні рухових навичок відіграє свідомість. Активне ставлення учня до виконання фізичних вправ сприяє швидкому створенню нових умовно-рефлекторних зв’язків, засвоєнню нових фізичних вправ. Рухова навичка утворюється, закріплюється і зберігається від руйнування внаслідок фізичних вправ.

Фізичні якості – сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість – характеризують специфіку рухової діяльності особи, її фізичні здібності.

Сила виявляється в здатності перемагати певні перешкоди, опір руховим діям, уміння протидіяти м’язовому напруженню; швидкість – це здатність робити рухи в певному темпі завдяки рухомості нервово-м’язових процесів; витривалість виявляється в руховій діяльності, в умінні протистояти втомі; спритність – здатність оволодівати руховими координаціями і в разі потреби переключатися з одних координованих дій на інші; гнучкість – здатність виявляти потрібну динамічність залежно від ступеня рухливості, від ланок опорно-рухового апарата організму.

Усі ці фізичні якості визначаються функціональними можливостями органів центральної нервової системи.

Єдність фізичних якостей і рухових навичок не виключає суперечностей між ними. Ці суперечності виникають тоді, коли рівень розвитку фізичних якостей вищий від засвоєних раніше рухових навичок.

Невідповідність між цими двома компонентами рухової діяльності викликає потребу в перебудові відстаючого компонента, в підвищенні його рівня до передового.

Навчання рухових дій і виховання фізичних якостей особистості – процеси взаємозумовлені; вони органічно зв’язані між собою і відіграють провідну роль у фізичному розвитку та вдосконаленні учнів усіх вікових груп.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто