Глобалізація економічного розвитку і пов’язане з нею загострення конкуренції, світові стандарти функціонування бізнесу свідчать про потреби створення нових важелів впливу на економіку з метою формування соціально-орієнтованої ринкової середовища.

Однією з пріоритетних цілей, яку ставить перед собою на сучасному етапі розвитку економіка – це інтеграція її у світові господарські зв’язки і позиціонування в глобальній конкуренції. В цей час активізується обмін товарами з країнами-сусідами та більш віддаленими державами. У цей час активно розвивається митна політики, більш детально про яку можна прочитати за цією адресою: http://neolit.ua/traffic/custom/.

Необхідною умовою її досягнення є формування і використання соціального потенціалу суспільства, яке може базуватися на максимальному використанні його соціального капіталу.

Сьогодні все більше фактів свідчать про те, що згуртованість суспільства має вирішальне значення для підвищення економічного добробуту держави та забезпечення сталого економічного розвитку.

Соціальний капітал визначається як довіра, цінності, норми, поведінка, засновані на принципах співпраці та підтримки, а також мережа зв’язків між групами людей, що створюють умови для координації та кооперації, можливості отримання взаємної економічної вигоди.

Вивчення робіт, присвячених соціальному капіталу, дозволяє виділити ряд його функцій:

1) соціальний капітал знижує трансакційні витрати;

2) соціальний капітал полегшує персоніфіковане неформальне взаємодія між ринковими агентами;

3) накопичений на рівні організації соціальний капітал дозволяє делегувати ряд повноважень вниз;

4) накопичений на макрорівні суспільства;

5) накопичений соціальний капітал на рівні групи і сім’ї, взаємовиручка і взаємодопомога їх членів дозволяє знизити соціальну уразливість, отримати в кризової економічної ситуації необхідну підтримку;

6) соціальний капітал володіє потенційною можливістю передаватися у спадок;

7) мережева структура соціального капітана визначає доступ до ресурсів, інформації через відповідні канали.

При такій постановці проблеми особливого значення набувають індикатори соціального капіталу та довіри, які представляються як обов’язкові елементи, присутні у відносинах всіх суб’єктів економічного простору.

Довіра – найбільш часто використовуваний емпіричний показник соціального капіталу. Зазвичай рівень довіри визначається як ступінь, в якій люди вважають незнайомців яким Ви довіряєте.

Таким чином, комплексний показник соціального капіталу має враховувати наступні основні параметри:

– сімейний стан;

– доступ населення до засобів комунікації та масової інформації (кількість абонентів мережі Інтернет, кількість користувачів мобільними телефонами, кількість телевізорів, кількість абонентів квартирних телефонних ліній);

– рівень стратифікації населення; рівень довіри, цінностей у суспільстві.

Літературні джерела:

Н.В. Мішеніна, Н.В. Олійник. Роль соціального капіталу на шляху до стійкості розвитку української економіки. // “Економічні проблеми сталого розвитку” (17-25 квітня 2007 р.). – Том 1. – Суми, СумДУ, 2007. 194 c.