Трудова поведінка працівника сфери освіти визначається взаємодією різних внутрішніх і зовнішніх спонукальних сил. Серед внутрішніх спонукальних сил виступають потреби та інтереси, цінності і ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви.

До зовнішніх спонукальних сил відносять різноманітні засоби економічного і морального впливу, тобто стимули. Завдання керівника установи вибрати ті засоби, форми і методи управління, які дозволили б задовольнити потреби педагогів.

В сфері педагогічних працівників достатньо важливим є стимулювання вільним часом. Наприклад, встановлення гнучких режимів робочого часу.

Додатковий час може бути використаний для професійного розвитку чи підвищення кваліфікації. Виконання наукових робіт для педагогічних працівників є важливим етапом кар’єрного росту, але за браком часу педагоги часто звертаються у спеціалізовані служби, де можна замовити курсову чи дипломну роботу. Це зручно, особливо для отримання допомоги в пошуку потрібної інформації.

Щоб домогтися мотивації трудової діяльності працівників, керівник повинен забезпечувати наявність мотивуючих факторів. З цією метою рекомендується:

– проводити справедливу оцінку праці педагогів – необхідно проводити аналіз роботи педагогів за загальним алгоритмом з метою визначення, які результати педагога можна заохотити, а також уникнути уявлення педагога про несправедливу оцінку своєї роботи;

– інформувати педагогів про те, яке організаційна поведінка схвалюється або не схвалюється керівником;

– організовувати роботу, враховуючи потреби працівників: проводити дослідження по виявленню потреб педагогів і організовувати роботу установи так, що б кожен працівник міг задовольнити свої потреби.

Наприклад, потреби нижчого рівня, а саме фізіологічні потреби і потреби в безпеці виражаються в прагненні уникнути критики і покарання, бажанні більше заробляти. Потреби вищого рівня реалізовуються через активну участь в житті школи, отриманні нової посади, у творчій роботі педагогів, прагненні до саморозвитку.

У систему методів адміністративного регулювання трудової мотивації персоналу входять наступні групи методів: нормативно-правове регулювання на основі законів, указів, декретів, постанов, статутів, прищепила, стандартів і інших актів впливу; організаційний вплив здійснюється шляхом регламентування, інструктування, проектування організаційних схем і структур, нормування праці, підготовки та застосування методичних вказівок, які діють всередині організації.

Вони застосовуються для більш ефективного використання потенціалу працівників, їх підбору, оцінки, підбору і розстановки; дисциплінарне вплив як реакція керівника на прояв недобросовісної або неякісної трудової діяльності направлено на профілактику цих явищ в майбутньому.

Літературні джерела:

Світлана Зєнєвіч, Гапановіч-Кайдалова Є.В. Управління мотивацією праці педагогів установ загальної середньої освіти. // “Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії”. – Переяслав-Хмельницький, 2016 р. – 313 с.