Сказання про подвиги легендарних героїв. Героїчний епос — ще одна яскрава сторінка літератури Середньовіччя. Епос виникає у різних народів, в різний час протягом кількох століть. Найстародавніший з європейських — ірландський — формується у III—VIII століттях. Пізніше виникли вірменський епос «Давид Сасунський», іранський «Шах-наме» (на відміну від європейських анонімних, має автора — Абулькасима Фірдоусі), давньоскандинавський «Старша Едда» і «Молодша Едда», французький «Пісня про Роланда», іспанський «Пісня про мого Сіда», німецький «Пісня про Нібелунгів».

У Франції виконавців епічних сказань називали жонглерами, в Німеччині — шпільманами, в Іспанії — хугларами. Епічні поеми декламувалися співом (речитативом) під супровід маленької арфи або віоли (прообраз сучасної скрипки).

Епос створювався в епоху племінних міжусобиць, у період становлення державності та боротьби з чужоземцями. Темою його стає історія народу, боротьба за народну єдність. Головний герой усіх народних епосів — це воїн-богатир (Ілля Муромець, Роланд, Давид Сасунський, Рустам, Сід). В ньому втілено міць усього народу.

Епосу притаманна стійка система художніх засобів — типові ситуації, гіпербола, постійні епітети, урочистий стиль оповіді. Традиційною схемою розповіді про богатиря є оповідь про його чудесне народження, про перший бій героя, братання богатирів, хвала бойовому коню, зброї тощо. Сама історія розвитку епосу ніби зумовила його «безавторство». За часів раннього Середньовіччя епічний твір належав усім, і кожний співець міг виконувати його, довільно змінюючи на свій смак. Жонглери і шпільмани на слух вивчали вже відомий епічний матеріал і додавали до нього щось своє. Це була індивідуальна творчість у рамках колективної традиції.

Французький героїчний епос. Найбільше епічних поем було складено у Франції (їх близько 100, обсягом від 1000 до 20 000 віршів). Вони відомі під загальною назвою «шансон де жест» — «пісні про діяння». Жонглери виконували їх па ярмарках, біля міських мурів, у монастирях і замках, королівських палатах.

Шедевр французького героїчного епосу — «Пісня про Роланда», пам’ятка X—XI століть. Поема дійшла до нас у семи рукописах XII—XIV століть, найвідоміший з них Оксфордський рукопис 1170 року.

Історична основа і вимисел. Сюжет поеми має історичне підгрунтя. У 778 році французький король Карл Великий вторгся в Іспанію (захоплену на той час арабами), маючи певні політичні й економічні інтереси. Він успішно захопив декілька міст, взяв в облогу місто Сарагоса. Але загалом похід був невдалий, і Карл був змушений повертатися на батьківщину. В Піренеях 15 серпня 778 року на вузькій гірській дорозі серед густих лісів ар’єргард (тилова охорона французького війська) було розбито місцевим християнським населенням — басками, у бою з ними загинув і племінник Карла Великого — граф Бретані Хруодланд. Розбити басків не вдалося: вночі вони розбіглися й розсіялися в горах. Про ці драматичні події написано в історичній хроніці «Життєпис Карла Великого» (IX століття).

У «Пісні про Роланда», що складається з 290 строф, описано похід Карла Великого до Іспанії та його сутички з маврами (сарацинами). Події зображуються гіперболізовано. це — семилітня війна, під час якої Карл Великий завойовує всю Іспанію, окрім Сарагоси, де правив сарацинський цар Марсилій. Про басків у «Пісні…» взагалі не згадується. Марсилій радиться зі своїми васалами, як йому вигнати франків. Найстарший із васалів пропонує Марсилію брехливо поклястися Карлу у вічній дружбі і відданості й пообіцяти, що після виведення франкського війська Марсилій сам прийме християнство й охрестить усіх своїх підданих.

За порадою свого небожа лицаря Роланда, Карл посилає до Марсилія знатного феодала Ганелона — вітчима Роланда. Але Ганелон укладає зрадницьку угоду з Марсилієм і вмовляє Карла повернутись на батьківщину і вивести військо. Франки, повіривши облудним запевнянням сарацинів, покидають Іспанію. Роланд — на чолі ар’єргарду французького війська. В горах, у Ронсевальській Ущелині на нього нападає стотисячне військо Марсилія. У жорстокій битві гине французький загін. Почувши тужливі звуки бойового ріжка Роланда, Карл поспішає на допомогу. Французи вщент розбивають ворогів і охрещують військо невірних. Зрадника Ганелона страчено, але Роланд його друзі трагічно загинули.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.