Херсонес – Частина 1

Колони базиліки були встановлені в 1930-х роках, а в 1957-1958 рр. в ході наступного етапу реставрації були відновлені стіни між нефами і внутрішнім притвором, також були встановлені мармурові деталі інтер’єру храму. Нині біломармурові колони стародавнього храму безмовною вартою стоять над руїнами стародавнього міста, прислухаючись до помірного гуркоту хвиль…

З суші і моря Херсонес оточували могутні оборонні стіни, залишки яких збереглися до наших днів. Південно-східна частина огорожі захищала місто з найдоступнішого — нижнього — боку. Невигідне положення тих, хто тут оборонявся, посилювалося ще тим, що над цими куртинами панує сусідня висота — Дівочий горб. Ті, хто чинив облогу, могли встановити тут метальні машини та обстрілювати внутрішній простір фортеці. Зрозуміло, жителям міста доводилося звертати особливу увагу на цю ділянку оборони. Ще в III ст. до н.е. тут було зведено могутню стіну, яку неодноразово перебудовували до XI ст. Ця стіна була складена з великих вапнякових блоків, які були пригнані один до одного досуха, без застосування розчину. Додаткове скріплення їм забезпечували мідні стрижні — пірони. Ряди кам’яних блоків складали зовнішні оболонки стін. Простір між ними забутовувався. З боку поля лінію стін прикривала допоміжна зовнішня стіна, споруджена в І ст. н. е., у римські часи. У просторі між цими двома лініями укріплень проходила дорога до міських воріт, прихованих в товщі стіни. Отвір шириною близько 4 м вів до склепінчастого коридору завдовжки 8,4 м. Шлях нападаючим у будь-який момент могли перегородити опускні грати — катаракта, пази для якої можна побачити і зараз.

Міська стіна додатково була укріплена баштами, наймогутніша з яких за давньою традицією називається баштою Зенона — візантійського імператора, який правив з 474 по 491 р. Ця башта захищала найуразливішу ділянку міських укріплень, тому її основа зроблена суцільною для того, щоб протистояти таранам. Башта Зенона будувалася впродовж декількох сторіч (остання перебудова велася в IX або X ст.), причому її товщина неухильно збільшувалася. Первинна башта діаметром близько 8 метрів була споруджена в II ст. до н. е., мабуть — в сильному поспіху. Будівельники навіть використовували плити з могил предків, принесені з міського кладовища. Очевидно, що цей поспіх був пов’язаний з нашестям скіфів. Часу висікати камінь в каменоломнях вже не було (можливо, вони вже знаходилися на території, захопленій ворогом), і тому були задіяні могильні пам’ятники.

Херсонеський порт знаходився на березі Карантинної бухти. Його оточували власні стіни, а між портом, берегом бухти і баштою Зенона в перших століттях нашої ери була зведена міська цитадель.
Під час розкопок в Херсонесі було знайдено величезний археологічний матеріал, який дозволив прочитати багато сторінок історії античного і середньовічного міста. Дослідження виявили планувальну структуру міста, яка складається з мережі прямокутних кварталів, які утворюються перетином шести подовжніх і тридцяти поперечних вулиць. Цей прийом носить назву гіподамового планування, на ім’я старогрецького архітектора Гипподама (V ст. до н. е.). Подовжні вулиці є ширшими за поперечні (відповідно 7,5 м і 4,5 м). Квартали невеликі — по три-чотири садиби. З вулиці не можна було побачити будівлі — тягнувся лише довгий ряд суцільних стін. Місто було достатньо упорядковане навіть за сучасними мірками, воно мало водопровід, самотічну каналізацію. Після прийняття в IV ст. християнства античні храми поступово знищувалися. У VI-X ст. в місті звели численні християнські церкви. Внутрішні стіни церков розписувалися фресками або прикрашалися мозаїкою.

V центральній частині міста розташовувався суспільний і релігійний центр (акрополь), поряд з яким знаходилася агора — міська площа, на якій розміщався ринок і проходили загальні збори вільних громадян Херсонеса. Неподалік, на пологому схилі горба, зверненому до Карантинної бухти, у середині III ст. до н.е. було побудовано театр, який проіснував до кінця IV ст. н.е. Потім він був закритий і з часом почав руйнуватися. Згодом на цьому місці побудували житлові будинки і дві церкви, Для їх спорудження використовувалися архітектурні деталі театру.

Театр мав Досить солідні розміри:.одні дослідники вважають, що він був розрахований на 1800-2000 чоловік, на думку інших — на 3000-3200. У центрі розташовувалася орхестра — напівкруглий майданчик діаметром 23 метри. До неї примикав проскеніум — майданчик, який служив підмостками для виступів. Перед Нею вгору по схилу горба амфітеатром піднімалися вирубані у вапняку ряди лав для глядачів. Лави ділилися на сектори, які об’єднувалися один з одним кам’яними драбинами. До театру вели два входи.

VI ст. н.е. з приходом римлян широкої популярності набули бої гладіаторів. Орхестру було розширено, вона перетворилась на арену для кривавих побоїщ.

Неподалік від театру розташована одна з найбільших і найдавніших будівель міста. Звичайно її називають монетним двором, оскільки в ході розкопок тут були знайдені частини сурми для плавки бронзи і монети. Будівля загинула від пожежі в III ст. до н.е. і з тих пір не відновлювалося.

Монетний двір примикає до невеликої мальовничої площі, навколо якої розташувалися споруди колишнього Херсонеського монастиря (2-а підлога. XIX ст.). Монастир був закритий в 1925 р., його будівлі були передані музею. Нині в цих корпусах розташована значна музейна експозиція. У 1978 р. Херсонеський музей було перейменовано в Херсонеський державний історико-археологічний заповідник, а з жовтня 1994 р. він одержав статус Національного заповідника.