«Дама з горностаєм» Леонардо да Вінчі відтворює зовнішність молодої італійки Чечілії Галлерані. Ніжні й тремтливі почуття Леонардо до Чечілії втілено в погляді, вигині шиї, півоберті голови юної красуні. Вся її постать випромінює душевну чистоту й надію на щастя в житті. Тонкі напружені пальці пестять шовковистого звірка — горностая. Горностай здавна вважався символом цнотливості. Цей образ поглиблює ліричність картини і водночас сповнює її рухом. Горностай, як і юна красуня, стривожений. Чи знає дівчина, що чекає її в житті? Щастя з вимріяним коханим лицарем? Чи, може, приневолене, позбавлене розради і барв існування за чоловіком-нелюбом? Чи аскетична монастирська келія? Та чи варто про все це замислюватися, коли ти ще така молода і вродлива, сповнена мрій і сподівань? На вустах Чечілії грає та сама, відома нам і з інших жіночих портретів Леонардо да Вінчі, ледь помітна, таємнича усмішка.

Полотно Сандро Боттічеллі «Афіна Паллада приборкує кентавра» ніби ілюструє філософські погляди вчено-го-гуманіста Марсиліо Фічіно, котрий стверджував, що «звір у нас — це інстинкт, а людина в нас — це розум». Афіна Паллада (у грецькій міфології — богиня мудрості, знань, мистецтв і ремесел) уособлює саме розум, що перемагає низькі інстинкти, символом яких є кентавр — напівлюдина-напів-тварина.

Персонажі зображені на тлі типового неаполітанського краєвиду. Афіна Паллада тримає в руці традиційну флорентійську зброю — алебарду- це підкреслює її силу і владу. На її вбранні — прикраси з перснів, зчеплених по три або по чотири,— це родинний герб правлячої династії Медичі. Тобто художник використовує античний мотив як символ, пов’язуючи його з реаліями свого часу.

«Сікстинська Мадонна» — найвідоміша картина Рафаеля Санті. Її було написано на замовлення монастиря святого Сікста. Це велике вівтарне полотно зображує Божу Матір, що смиренно несе свого Сина в світ до людей на муки і смерть заради їхнього спасіння. Більш детально по цю картину Ви зможете дізнатися з підручників на сайті http://sotniknig.com.ua.

В обрамленні зелених завіс по світлих хмаринах іде Марія з Дитям на руках. Мудрий погляд її темних очей випромінює любов і тривогу водночас. В образі Дитяти Божого втілено найчистіші людські поривання і мрії: його мудрий погляд напрочуд щирий та живий.

Божу Матір із Дитям зустрічає свята Варвара, опустивши очі в побожному замилуванні. Внизу ми бачимо двох замріяних янголят. Шанобливо опустився на коліна і папа Сікст IV (Рафаель уводить у біблійний сюжет реальну особу). Усі персонажі картини перейняті повагою і любов’ю до Мадонни й Дитяти.

Картина ясна, світла, сповнена душевної чистоти та віри в людину.

Монументальна скульптура Мікелан-джело Буонарроті «Мойсей» увічнює образ давньоєврейського пророка, що, за біблійною легендою, визволив свій народ із єгипетського полону і через 40 років блукань та поневірянь привів до «землі обітованої» — Палестини.

Тугими звивистими пасмами спадає його борода. У напруженні застигли м’язи могутнього тіла. Погляд широко розкритих очей грізний і проникливий. Це впевнена в собі особистість. Він ніби несе на своїх плечах непосильний тягар. Знаючи, що його чекає попереду пророк сконцентрував свою волю на одному — досягненні мети. Він переможе! Мойсей у трактуванні Мікеланджело — вождь, людина вулканічних пристрастей. Він весь — втілення мудрості й мужності, гармонії Духу й тіла.

Отже, біблійний образ мудреця-пророка переосмислено за законами мистецтва доби Відродження (згідно з традиціями античності).

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.