Карпатський біосферний заповідник

Карпатський біосферний заповідник — один із найстаріших і найбільших в Україні. Він був створений в 1968 р., спочатку носив назву Карпатського державного заповідника, а в 1992 р. одержав статус біосферного. Після декількох реорганізацій територія заповідника значно збільшилася і складає на сьогодні 57880 га — це 2,5 відсотка всієї території Карпатського регіону. До складу заповідника входять шість масивів — Говерлянський, Чорногорський, Свідовецький, Кузійський, Марамароський, Угольсько-Широко-лужанський, заповідна ділянка «Долина нарцисів», регіональний ландшафтний парк «Стужиця», ботанічні заповідники державного значення «Юловська гора» та «Чорна гора». Майже 90% території заповідника покривають ліси.

Серцем заповідника є Чорногорський гірський вузол, який утворився на стику Вододільного і Полонинського хребтів. Центром цього вузла є Говерла — головна вершина України (2061 м над рівнем моря). На схилах Говерли на висоті 1600 метрів бере свій початок річка Лозина. В її верхів’ях розташований 80-метровий водоспад, один з найбільших в Україні. Інший відомий водоспад знаходиться нижче за течією Лозини, на околиці р. Яремче. Він є значно нижчим за Говерлянський, але при цьому не менш мальовничим.

Від Говерли радіально розходяться хребти Чорногорського вузла, які включають найбільш високі вершини: на заході — гору Петрос (2020 м) і на південному сході — гору Піп-Іван (1946 м). Чорногорський хребет служить вододілом Лозини і Тиси. Для нього характерними є форми рельєфу, пов’язані із заледенінням: троги, гострі вершини, кара і улоговини. На дні улоговин збереглися залишки донних морен з характерним горбистим рельєфом і озерами.

На південь від Чорногори знаходяться Рахівські гори. Цей гірський масив складається з твердих кристалічних порід, гнейсів, слюдяних і кварцових сланців тощо. Рельєфу цієї частини Карпат властиві глибокі міжгірські долини, льодовикові Цирки, гострі скелясті гребені і вершини. Невипадково Рахівські гори називають Гуцульськими Альпами.

Заповідний режим розповсюджується і на вершину Свідове-цького хребта, увінчаного піками Великої (1883 м) і Малої (1778 м) Близниць. На високогір’ї, там, де велетенські прямовисні скелі нависають над льодовиковими цирками, квітнуть едельвейси.

На південних відрогах Свідовецького хребта розташовується Кузійський заповідний масив. Особливою мальовничістю відрізняється одна з його ділянок — урочище «Кузій», оточене з ^сіх боків майже прямовисними горами.

Чорногора — єдиний район українських Карпат, де добре виражені субальпійський і альпійський пояси рослинності. Тут виділяються чотири рослинні пояси: нижній гірський лісовий, або пояс букових лісів (від 500-600 до 1200-1300 м); верхній гірський або ялинових лісів (від 1200-1300 до 1500 м); субальпійський з чагарниками стлаників, чагарниковими пустками і лугами (від 1500-1550 до 1800- 1850 м); альпійський (від 1800-1850 до 2058 м). Рослинні пояси добре виражені на південних схилах Чорногорського масиву. На північних схилах чітко виражений пояс букових лісів є відсутнім унаслідок господарської діяльності в минулому. У місцях контакту нижнього і верхнього лісових поясів утворюється смуга буково-хвойних лісів.

Хвойні ліси займають близько 91 % всієї площі лісів заповідника. Основна порода — ялина європейська, менше значення має ялиця біла. Окремими деревами або невеликими групами зустрічаються бук, явір, клен гостролистяний, ясен звичайний, в’яз шорсткий. З рідкісних реліктових деревних порід тут ростуть сосна кедрова європейська і тис ягідний. У підліску — вовче лико, горобина звичайна, шипшина собача і альпійська, ожина коротковолосяна, малина, жимолость пухнаста, бузина червона, смородина карпатська і альпійська, ялівець сибірський.

Букові ліси займають близько 9% лісової площі. Вони представлені майже виключно чистими бучинами з дуже невеликою домішкою клена гостролистяного, явора, в’яза, ясена, рідше — ялини. Підлісок розвинений дуже слабо і складається з тих же видів, що і в хвойному лісі.

У субальпійському поясі широко представлені чагарники стлатникової сосни, чагарникової зеленої вільхи, рододендрона, ялівця сибірського, а також чорничники, біловусникй, щучники, рідше червоновівсяничники. Зустрічається тирлич жовта — цінна лікарська рослина, яка стала надзвичайно рідкісною в результаті непомірних заготовок у минулому. Місцями тут збереглися невинні, не зачеплені діяльністю людини ліси. Хребет Чорногора — один з найбагатших у флористичному відношенні районів Карпат. Тут ростуть 16 з 24 видів загальнокарпатських ендеміків і 39 з 70 видів ендемічних для Східних Карпат.

Свідовецький заповідний масив займає площу 6580 га у верхній частині Свідовецьких гір. Букові ліси піднімаються тут до висоти 1380 м, яка є вищою межею розповсюдження бучин в Українських Карпатах. Для скельних форм рельєфу характерними є буково-яворові та ясенево-яворові ліси. В їх рослинному покриві зустрічаються листовик сколопендровий, лунарія оживаюча, чемерник червонуватий, аспленій зелений. Особливо цікавим у флористичному відношенні є високогір’я Свидовця в районі вершин Близни-ці. Тут можна зустріти такі- рідкісні види, як бартсію альпійську, дріаду восьмипелюсткову, діафазіаструм альпійський, ситник каштановий, ллойдію пізню, айстру альпійську, родіолу рожеву, белот-ку альпійську, орлик чорніючий, сверлицю альпійську.

Марамороський заповідний масив площею 8990 га розташований на північному схилі Рахівських гір. Для тутешнього рельєфу характерними є глибокі міжгірські долини, скіглясті гребені і вершини, льодовикові цирки. Геологічні особливості масиву зумовили своєрідний характер рослинності. У нижньому ярусі ростуть буково-ялицеві та букові ліси. На висоті 1600-1700 м, де клімат є холоднішим, починається пояс ялинових лісів. Ще вище розстилаються субальпійські та альпійські луги.

Кузійський заповідний масив лежить на південних відрогах Свідовецького та займає площу 4925 га, повністю у межах лісового поясу. Його вища точка — гора Лісина (1409 м). Під впливом теплих повітряних мас, які поступають з Марамароської долини, в цьому районі сформувалися особливі умови, сприятливі для розповсюдження теплолюбивих видів на значні висоти. Основну частину масиву займають букові ліси як чисті, так і змішані.

Угольсько-Широколужанський масив загальною площею 15580 га розташований на південних схилах гори Менчул (1437 м), яка входить до системи хребта Полонина Червона (Східні Полонинські Карпати).

Карпатський біосферний заповідник – Частина 2