Уроки своєю організаційною формою і змістом бувають дуже різноманітними. Однак, залежно від дидактичної мети, особливостей навчального матеріалу, форм і методів навчання й інших факторів, структура уроку може повторюватись, набирати певних типових ознак.

Урок засвоєння нових знань має на меті опанування учнями нового навчального матеріалу. На таких уроках центральне місце займає ознайомлення учнів з новими фактами і явищами, розкриття їх законів і закономірностей, формування нових наукових понять і уявлень, тобто збагачення знань учнів.

Вивчення нового матеріалу вимагає застосування найрізноманітніших методів і прийомів, які б сприяли активній мислительній діяльності учнів, свідомому сприйманню ними навчального матеріалу, привчали узагальнювати факти і явища, робити висновки.

Серед них важливе місце займає пояснення вчителя, використання наочних посібників, самостійна робота учнів над текстом підручника, спостереження, дослідження і т. д.

Вивчення нового матеріалу має сприяти розширенню кругозору учнів, розвитку їх пізнавальних здібностей.

Урок може бути присвячений спеціально формуванню навичок і вмінь учнів. Основними методами такого уроку мають бути практичні і лабораторні роботи, спостереження і дослідження, виконання різних вправ тощо. Вони сприяють закріпленню і поглибленню знань, застосуванню їх, виробленню в учнів навичок самостійно працювати, користуватись методом експерименту, дослідження.

Уроки цього типу розрізняють за характером завдань і способом виконання їх учнями (самостійно чи під наглядом і за допомогою вчителя, на основі застосування раніше вивчених правил чи поряд із самостійним опрацюванням теоретичного матеріалу і т. д.). Особливо цінні уроки, на яких учні ознайомлюються з новими способами роботи, операціями, опановують нові вміння і навички.

Урок застосування знань поглиблює і закріплює знання, уміння і навички учнів, безпосередньо поєднує їх з практикою, суспільно корисною продуктивною працею.

Характерною особливістю такого уроку є посилення елементів самостійності учнів у виконанні навчально-практичних завдань, застосування таких видів роботи, як розв’язання експериментальних задач, проведення лабораторно-практичних занять, дослідів, виготовлення навчальних приладів, моделей і т. п.

Уроки повторення здебільшого проводять після вивчення певного розділу або курсу програми, особливо, коли виникає потреба узагальнити і систематизувати матеріал з певних розділів предмета в кінці чверті, півріччя або навчального року.

Вони сприяють закріпленню знань. До цього типу належать і повторно-узагальнюючі уроки, метою яких є відтворення основних відомостей і знань з окремих розділів чи курсу в цілому, поглиблене повторення найбільш важливих проблем даного курсу, а також систематизація і узагальнення знань учнів.

Урок перевірки і обліку знань, умінь та навичок учнів має на меті виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, оцінити їх знання, а також закріпити і поглибити їх.

Уроки цього типу можуть мати різний характер, бути:

а) уроком усної чи письмової контрольної роботи для перевірки і оцінки знань, умінь і навичок кожного учня;

б) уроком самостійної практичної (письмової, графічної, лабораторної) роботи з наступною перевіркою;

в) уроком розбору письмових робіт, перевірки виконаних практичних завдань і т. д.

На уроках перевірки і оцінки знань учитель не обмежується констатацією фактів, виявленням недоліків тощо, а добивається піднесення знань учнів, розширення і поглиблення їх.

Найчастіше застосовується комбінований урок, який включає елементи різних типів уроку – повторення і вивчення нового навчального матеріалу, його закріплення, самостійну роботу учнів, перевірку і оцінку їх знань тощо. Залежно від змісту навчального матеріалу і підготовленості учнів, від навчально-виховного завдання, яке ставить учитель, провідне місце на цьому уроці може займати один з цих елементів.

У зв’язку з застосуванням у навчальному процесі засобів кібернетики в практику роботи школи дедалі більше входить програмований урок.

Його структура включає такі компоненти:

а) інструктивно-інформаційну (вступну) частину, яка пояснює навчальне завдання, характеризує окремі операції, що їх учні повинні виконати;

б) навчальне завдання, що складається з окремих операцій-доз, які учні самостійно виконують;

в) контрольне завдання.

Дози, з яких складається дидактичний матеріал уроку, розміщені в строго логічному, систематичному порядку. Не розв’язавши попередньої дози, учень не може приступити до наступної.

Правильність розв’язування кожного завдання перевіряється і підкріплюється контрольним завданням. Це забезпечує дійовий оперативний контроль з боку вчителя і самоконтроль учня.

Ефективність програмованого уроку значною мірою залежить від якості заданої програми, якості і обсягу інформації, Яку вона дає учням, від того, наскільки вона правильно враховує можливості учнів, створює оптимальний режим їх роботи.

Програмований урок, побудований на принципі прямої і зворотної інформації, негайного оперативного зв’язку у навчальному процесі, підносить продуктивність навчальної праці учнів, забезпечує максимальне використання часу.

Програмований урок може здійснюватися за допомогою машини або без неї. Безмашинне навчання відбувається на базі навчальних посібників і простіших технічних засобів типу контролюючих пристроїв, а машинне – за допомогою програми дій, заданої навчаючим машинам.

Кожний урок незалежно від структури і типу повинен відповідати певним дидактичним вимогам, а саме:

а) мати чітко визначену тему і мету;

б) забезпечувати єдність освітніх і виховних завдань;

в) навчальний матеріал уроку повинен бути змістовним, ідейно спрямованим, відповідати вимогам сучасної науки;

г) методи і прийоми, що застосовуються на уроці чи окремих його частинах, повинні забезпечувати активну діяльність, свідоме і глибоке засвоєння навчального матеріалу, раціональне чергування різних видів роботи, відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів, рівневі їх знань і розвитку);

д) кожний урок повинен будуватись організаційно чітко, являти собою завершене ціле і разом з тим становити органічну частину системи уроків.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто