Потреба у вивченні іноземних мов стає все гострішою з кожним роком. Згадую як недавно я ще відвідував школу англійської Київ, а тепер, коли пройшло багато часу і я почав вивчати мову як явище, я хочу поділитися результатами своїх досліджень.

Питання про синтактику слова як основної номінативної одиниці в аспекті, що нас цікавить, зводиться до однієї із магістральних у семантиці проблем – співвідношенню між лексичним значенням слова і його сполучуваність, оскільки будь-яка мовна одиниця номінації у процесі породження висловлювання не поводить себе ізольовано. Її предметно-понятійний зміст вимагає для своєї реалізації певної сполучуваності (узуальної – для нормативного втілення і оказіональної – для переосмислення). Стилістична забарвленість/незабарвленість вимагає підбору інших необхідних мовних засобів. Крім того, граматична валентність мовної одиниці зумовлює побудову всієї конструкції.

Навіть найпростіша ситуація уточнює значення, одиниці, що в ній використовуються (визначає, конкретизує, розширює, звужує, породжує оказіональні значення або актуалізує аспекти семантики, які раніше не виявлялися). Крім того, в мовленні в результаті сполучення та взаємодії різних мовних категорій, значень мовних одиниць, того смислу, який вони несуть, можуть утворюватися нові одиниці, значення, комбінуються цілі поняття, різні ментальні простори:

They flew like paper birds, his labours of love, on to the floor, the table, into the little grate, on to Cruddle’s lap (J. Symons);

“Kind of take your goddamned miff off my shirt,” the big man said (R. Chandler); “Doesn’t it sting a helluva lot?” (J. Salinger);

It was still the same quite-a-few-people abroad,walking and enjoying the sun (J. Jones).

Названа вище лексика вживається, щоб створити реальну картину подій і передати адресатові враження про ці події й відношення до них, а також для здійснення сильної дії на аудиторію і для підкреслення важливості вислову.

Одиниці номінації, виконуючи репрезентативну функцію, визначають як одиничні предмети, явища і т.д., так і дають ім’я цілому класу цих сутностей, оскільки виражають узагальнені поняття у різноманітному світі реальної дійсності. Про онтологічну природу лексичних значень свідчить те, що зміст слова носить кумулятивний характер, і є їх позначувальною основою. “Багатоаспектність лексичного значення слова (нейтральне/стилістичне, пряме/переносне, вільне/фразеологічно пов’язані значення і т. п.) є результатом “відкладення у змісті слів продуктів сприйняття оточуючого людину середовища” [41, с. 61].

Про об’єктивну природу лексичних значень свідчить відображення як об’єктивного світу, так і всіх кваліфікативно-оцінних сфер діяльності людини. Всі сфери діяльності людини виражаються відповідними одиницями номінації (відповідними найменуваннями) без пропусків. Якщо в результаті номінативного акта з’являється не слово, а аналітична лексична одиниця або фразеологізм, те і це доводить відсутність пропусків у представленні концептуальної структури всебічної людської діяльності.

Так, наголошується, що лексичні засоби, які використовує публіцист при породженні, а читач при інтерпретації публіцистичного дискурсу, відбивають світогляд людини, а отже «стереотипи національних характерів», внутрішній світ, знання та уявлення, які складають мовну картину світу.