Шкільний аналіз тексту починається, точніше, повинен починатися з аналізу літературознавчого. Однак, на наш погляд, цьому аспекту при підготовці учителів не приділяється належна увага, а вміння та навички літературознавчого аналізу розглядаються здебільшого як певна даність чи як генетична ознака учителя літератури. І справді: підготовка фахівця передбачає подібний результат. Але, по-перше, якщо такі навички студент-філолог і набуває, то цей процес пов’язується не з методикою викладання літератури, а з вивченням історії літератури. І, по-друге, опосередковано підтверджує наявність даної проблеми той факт, що серед вчителів-практиків „літературознавці”, назвемо їх так, аж ніяк не переважають за кількістю власне „методистів”.

Однак системний підхід є все ж таки більш ефективним та повноцінним з погляду на довершеність аналізу літературного твору, хоча б, наприклад, тому, що заперечує фрагментарність, від якої чи не найбільше потерпає аналіз художніх творів з літератури у школі. До того ж системний підхід є не методом, а системою методів, і водну методологію їх об’єднує відповідність єдиним принципам. До основних системних принципів, які відображають найбільш суттєві властивості систем, належить визнання:

— принципу цілісності, який означає, шо властивості елементів системи не можна звести до суми властивостей елементів, які її складають, що з властивостей елементів системи не випливають властивості самої системи і що елемент, властивість та відношення залежать від їхнього місця та функцій усередині системи;

— принципу структурності, який означає можливість опису системи через ідентифікацію її структури, тобто мережі зв’язків та відношень системи, зумовленість функціонування системи не стільки характером функціонування її окремих елементів, скільки властивостями її структури;

— принципу багатоаспектностіопису кожної системи, який означає, що через її складність адекватний опис потребує різноманітних моделей, кожна з яких співвідноситься лише з певним аспектом
системи.

За час свого існування літературознавство збагатилося багатьма методами, але в рамках системного підходу частина з них не може бути використаною, тому що вони суперечать системним принципам. саме системний підхід забезпечує вивчення художнього твору або всієї творчої спадщини автора як органічного цілого в синтезі структурно-функціональних та генетичних уявлень про об’єкт, і, що найголовніше, він, як правило, дозволяє уникнути прикрих та фатальних помилок.

Попри взначальний характер літературознавчого аналізу для вивчення літератури, шкільний аналіз творів дійсно має відмінні аспекти. Зокрема, це:

– емоційний аспект, тобто такий, який повинен викликати емоційні враження у процесі аналізу, а отже сприяти виникненню в учнів безпосереднього інтересу до твору та створенню атмосфери загальної зацікавленості;
– пізнавальний аспект, у відповідності до якого учитель у процесі аналізу твору знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи того народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та ін.;
– виховний аспект, який є іманентно притаманним шкільному аналізу, оскільки об’єктивно сприяє і формуванню моральних якостей учнів, і формуванню їхнього естетичного смаку, і розвитку творчих здібностей, і забезпеченню особистісно орієнтованого навчання.