Написання наукових робіт (рефератів, курсових, дипломних, магістерських тощо)

Без сумніву, internet з’явився як видимий компонент динамічного розвитку Інформаційних та Комунікативних Технологій (ICT). Темп сприйняття мережі internet перевищує всі попередні технології.

Сфера використання цього засобу коливається від спілкування та публікації до дослідної діяльності. Internet вплинув на фактично кожен сектор нашого життя, починаючи від виробництва та надання різних послуг і закінчуючи освітою. Роль університетів в якості центрів дослідної діяльності та наукових відкриттів значно зростає в 21 столітті. Останнім часом, основний наголос використання інформаційних технологій в освіті був зосереджений на фізичній інфраструктурі, такій як розвиток телекомунікаційних сполучень, апаратне забезпечення, розробка та створення електронних мереж тощо. Одним із останніх напрямів опанування технологій було навчання викладачів, розробка відповідного вмісту нового типу навчання, підтримка інфраструктури освітніх технологій. Виділяють три основні шляхи використання технологій, зокрема мережі internet, у навчанні та дослідній діяльності:

• надання більшого доступу студентам до освіти в цілому;

• покращення якості навчального плану та викладання;

• збільшення продуктивності наукових публікацій.

Internet – це найбільш вражаючий технологічний прорив 90-х, і він продовжуватиме відігравати важливу роль у трансформації вищої освіти. Але не слід забувати про телебачення, яке також може бути хорошим джерелом інформації. Подивившись архів обладнання і обравши канали, які Вам потрібно для проведення дослідження, можна провести досить ґрунтовну роботу.

Для дослідників, internet був створений як засіб, що опосередкований комп’ютером, для підтримки віддаленого доступу до інформаційних джерел.

Відповідно змінився і спосіб публікації та розповсюдження інформації, а це відкрило нові можливості вченим для досліджень. Використання internet в наукових цілях обумовлюється наступними технологічними засобами:

• email. Досвід інших країн свідчить, що найбільш поширеним засобом спілкування та обміну інформацією в дослідній діяльності є саме електронна пошта. Така популярність спричинена тим, що email був одним із перших послуг, яка функціонувала у мережі internet;

• chat. Обмін короткими текстовими повідомленнями є надзвичайно розповсюдженим явищем в мережі internet. У таких дискусіях беруть участь дослідники будь-яких наукових напрямів які різняться підготовкою та місцем проживання;

• ftp. Використання мережі internet для обміну файловими даними є надзвичайно поширеним явищем. Оскільки розмір email повідомлення дещо обмежений, ftp сервіс має ту перевагу, що обмежує користувачів хіба що у швидкості обміну файлами. Дослідники використовують послугу ftp для обміну великими кількостями медіа даних, академічних та лекційних матеріалів;

• fax. Відправлення документів факсом також є поширеним засобом комунікації із віддаленими колегами. Хоча зручність та швидкість такого способу обміну даними неможливо порівняти із email, fax все ж використовується для відправлення / отримання сканованих документів.

Очевидно, що основними засобами обміну ідеями в мережі internet є email та ftp. Єдиною перепоною на шляху дослідної діяльності як студентів, так і викладачів є, звичайно, доступ до самого internet сервісу.

Презентація результатів наукового дослідження

Попит на високоякісні навчальні ресурси зростає в експонентному порядку, в той час як Web технології сьогодення не цілком відповідають таким потребам. Допомогти вирішити таку дилему можуть Інформаційні Агенти Е-навчання (LRB) – сучасне рішення, яке полегшує обмін навчальними ресурсами між учбовими групами. На даний час такі системи ще недостатньо розвинені, проте темп їх застосування швидко зростає, особливо в контексті багатогранних навчальних закладів, наприклад віртуальних університетів.

Web пропонує надзвичайно велику кількість навчальних ресурсів: для цього достатньо лише з’єднання із мережею internet. Навчальним ресурсом може бути будь-який цифровий засіб різнотипної модульності, що може використовуватися у навчанні або викладанні. До цього типу зараховуються будь-які ресурси починаючи із прямолінійних малюнків або відео кліпів, та закінчуючи складними тестами об’єктивізації даних; можливі також схеми поєднання таких двох підходів. Головною вимогою до таких навчальних ресурсів є спроможність їх поновлення, ідентифікації, спільного використання та повторного застосування. В зв’язку з цим, було проведено кілька спроб стандартизації та специфікації метаданих, тобто виявити набір атрибутів, що вимагаються для повного та адекватного їх опису. Але навчальним ресурсам потрібно більше підходів, ніж визначення специфікації метаданих: такі схеми метаданих досить важко вбудовуються у Web сторінки та пошукові сервіси – їх обслуговують системи спеціального призначення.

Стандарти та Системи Управління Навчанням (LMS)

Існує ціла низка систем управління навчанням, що можуть бути як готовими програмними рішеннями, так і авторськими системами, створеними згідно з уніфікованими потребами. Головний принцип роботи таких систем полягає у способі передачі кінцевих результатів навчального модуля. Процес передачі таких даних визначається стандартами. Якщо б нові стандарти не притримуватися чітко визначених стандартів, то при переході на іншу систему LMS, університетам довелось би повністю перебудовувати все навчальне програмне забезпечення. Тому стандарти системи LMS описують метадані, які залучені в описі навчального курсу. Такі дані можуть містити, наприклад, автора, мету та структуру курсу, що, зазвичай, міститься у XML документі. Ці стандарти не є незалежними один від одного: більше того, вони взаємопов’язані, оскільки фахівці по створенню окремого стандарту входять до організацій по створенню іншого, дещо модифікованого стандарту. Існує чотири основних стандарти системи LMS:

• ADL або ADLSCORM. Це державний проект, що фінансувався Сполученими Штатами Америки. Його метою було полегшити розробку та доставку навчального вмісту, використовуючи поточні та потенційні технології. Стандарт SCORM зосереджений на новому поколінні відкритої архітектури програм е-навчання;

• AICC. Цим комітетом було розроблено широко прийнятий та сумісний набір стандартів для навчання CBT або програм е-навчання. AICC-сумісні програми слідують вимогам щодо розгортання, доставки, та оцінювання цифрових навчальних матеріалів;

• IMS. Ця організація визначає стандарти для професійної освіти та освіти K-12. Метою цієї організації є підтримка відкритого стандарту для знаходження та використання навчального вмісту та реалізація обміну студентської успішності між різними адміністративними системами;

• IEEE. Ця група фахівців концентрується на створенні та визначенні стандартів компонентів програмного забезпечення, програмних засобів та технологій, що використовуються у цифровому навчанні.

Навіть ті системи, що все ж таки реалізували такі схеми, наприклад система LMS, концентруються на забезпеченні обмежених та ізольованих сервісів е-навчання: інші подібні системи не можуть доступатися до навчальних ресурсів. Це дало поштовх до створення нової категорії систем такого типу, а саме агентів LRB.

Агенти LRB – це online система або Web портал, що функціонує як електронний internet сервіс та пропонує, або використовує навчальні ресурси. В рамках такого визначення, агенти LRB мають два типи користувачів: ті, хто пропонують продукти, та ті, хто їх використовують.

Агенти LRB спрощують обмін навчальними ресурсами між обома сторонами: такі сторони можуть бути індивідуальними організаціями або ж викладацьким складом. Агенти LRB це не прямолінійний Web портал: вони є “воротами” доступу до навчального матеріалу, способом ознайомлення із новими навчальними ресурсами та способом їх нового використання. Тому мета агентів LRB – не просте збереження та доставка навчального матеріалу, а й його повторне застосування та спільне використання. Важлива нейтральність розміщеного педагогічного призначення матеріалу (наприклад, бібліотека немає жодного впливу на спосіб читання книги), тому агенти LRB переважно використовуються в контексті розподілених організацій, таких як Віртуальні Університети. Такі організації складаються із менших складників, наприклад, партнерських інститутів в інших університетах (можливо і з інших країн), і кожен інститут зобов’язаний доставляти курси у спільних навчальних програмах. Внаслідок цього виникає потреба рівномірно пропонувати курси з різних інститутів студентам, що можливо знаходяться в різних країнах, а це досягається уніфікацією робочого інтерфейсу.