Однослівні оцінні субстантивні речення

У сучасних наукових дослідженнях із синтаксису проблема оцінних субстантивних речень пов’язана з цілою низкою проблем: про лінгвістичний статус субстантивних речень та їх місце в синтаксичній системі української мови, про структурні схеми, моделі та регулярні реалізації субстантивних речень, їхню семантичну організацію та дискурсивну будову тощо.

Засобами вираження однослівних оцінних субстативних конструкцій є іменник оцінної семантики у формі однини або (рідше) множини, напр.: Ганна подивилася на мою донечку і голосно вимовила: – Яка красуня! – Додавши: – Тільки дуже худенька… (О. Гончар);

У структурно-значеннєвому ядрі однослівних конструкцій з конкретною особово-предметною віднесеністю вживаються субстантиви всіх трьох родів [2, 3]. Крім іменників чоловічого, жіночого і середнього родів, функцію головного члена в подібних однослівних реченнях нерідко виконують якісно-оцінні іменники спільного роду; розумниця, кривляка, пройдисвіт, балда тощо, -які характеризують особу і чоловічої, і жіночої статі, напр.: – Ви більше такого отця ніколи не побачите. Академік! Розумниця! (Ю. Домбровський); Вона раптом підморгнула дідусеві і пострибала на одній нозі. От кривляка! (З.Тулуб).

Іменники у структурі оцінних субстантивних речень – це переважно імена, які входять у семантично співвідносні за родами пари: красень/красуня, фантазер/фантазерка, ідіот/ідіотка тощо, і субстантиви з переносним оцінним значенням, що не мають корелятивів за родами: чол. рід пустодзвін, дурень, орел, фрукт та ін.; жіночий (рідше) рід — відьма, краля, берізка тощо. Напр.: – Ех! І навіщо вам було говорити! – закричав він зі злості, – не знаєте ви нічого … Ідіот! -сказав він про себе (СДеркасенко); – Будете бити, батечку? -донісся плаксивий голос Іванка з кімнати. – Дурень! – коротко відгукнувся Павло Павлович (А.Хижняк); Вона стала зарозумілою… – Відьма! – обурювався він, – Ох, противна! (В.Гжицький).

Іменник з конкретним значенням у структурі описуваних одиниць (за рідкісним винятком) приймає ту ж форму числа, що і співвідносне з ним слово, напр.: Якби не солдати, то згоріло би все місто. Молодці!,. Золотей народ! Ах, що за молодці! (М.Трублаїні); Сусіди давно з ним не здоровалися, а він посміювався:

-Ідіоти!…. (А.Хижняк).

Порушення такої координації спостерігається у випадках вираження предикативної частини розглянутих речень субстантивом, що позначає сукупність осіб (тварин), або збірним іменником. Напр.: У мене друзів багато. Ось вони сидять – Іван, Олег, Василь, Ігор, Петро – усі туг. Ton-компанія. Всі однолітки (М.Трублаїні); Він (Аркадій) відразу звернув на неї увагу. Дівчина була в білій короткій спідниці, у білих босоніжках на високому каблуці, і вона прекрасна була з будь-якої відстані і під будь-яким кутом. «Антикваріат», – подумав Аркадій (В.Гжицький).

Серед однослівних субстантивних речень є (рідко) такі, в яких головним членом виступає субстантивований прикметник. Такий прикметник набуває форми, співвідносної з родом і числом слова -корелята оцінної конструкції. Напр;: – А що ж це в неї з ногою? – поцікавився молодий лікар. – Так божевільна ж! Поїхала на моєму велосипеді вночі проводжати подругу… (А.Хижняк); ~ Божевільні, – сказав дядько, кивнув на юрбу хлопців і весело розсміявся (З.Тулуб).

Отже, на основі дослідження фактичного матеріалу, почерпнутого з мови творів українських письменників, ми визначили засоби вираження оцінних субстантивних речень, з’ясували структурно-семантичні особливості окреслили потенціал їхніх компонентів.

Системний аналіз оцінних субстантивних речень дасть змогу глибше пізнати своєрідність їхньої семантики, потенційні функціональні та стилістичні можливості в аспекті виявлення національної специфіки українського синтаксису.

Надія Величко
Науковий керівник – доц. Скаб М.С.

Використана література:
1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека.. – М.., 1999. – 2-е изд.-С. 24.
2. Вихованець LP. Граматика української мови: Синтаксис – К.: Либідь, 1993.- 366 с.
3. Загнітко А,П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія.- Донецьк: ДонНУ, 2001.-662 с.