Основним завданням роботи промислового транспорту є забезпечення технологічної потреби підприємства в умовах нерівномірного і стрибкоподібного надходження вагонів із зовнішньої мережі.

Значна частина фінансових транспортних витрат підприємств складають оплата за години користування вагонів. Тому основним шляхом зниження цих витрат є прискорення процесу обороту вагонів. Значна частина часу витрачається на маневрову роботу.

Знаходження оптимального варіанта переформування складу дозволить скоротити цей час до мінімуму, а отже, і знизити витрати на оплату за години користування вагонами.

Класичні методи розрахунку часу, використовувані сьогодні на підприємствах, не враховують ряд факторів, що робить їх неефективними. До теперішнього часу деякі вчені пропонували методи оптимізації маневрових робіт в умовах нестачі шляхів.

Однак їхні методи накладають цілий ряд обмежень на систему, що робить їх далеко не універсальними. Сучасний метод проведення маневрових робіт, допоможе провести переформування складу в самих критичних умовах, коли кількість шляхів, що відводяться для переформування, є меншою за кількість груп і неможливо застосувати жодну з запропонованих раніше методик.

Суть методу полягає в тому, що спочатку під групи вагонів відводяться певні шляхи. Групи, які не були закріплені за окремим шляхом, планується направляти на шлях проміжного переформування.

Після закріплення груп за шляхами виробляється повагонний перегляд складу з напрямком вагонів на відведені під них шляху. Для кожного з шляхів, в процесі накопичення на ньому вагонів, закріплена за ним група може зміняться (це залежить від кількості накопичених вагонів даної групи на цьому шляху).

Якщо для будь-якого шляху відбувається зміна відведеній для нього групи, то шлях проміжного переформування, а також допоміжні шляху перевіряються на наявність на них вагонів знову відведеної групи.

У разі наявності таких ці вагони забираються до складу з метою подальшої перестановки їх на знову відведений під дану групу шлях. По закінченні процесу розформування складу (відсутність вагонів при локомотиві), починається процес формування шляхом збирання вагонів з шляхів. Після збору складу в ціле відбувається перевірка на наявність несформованих груп. При позитивній перевірці повторюється алгоритм закріплення несформованих груп за коліями та їх переформування. Вищеописані дії повторюються до тих пір, поки не буде зібраний весь склад.

Дана методика може бути застосовна у всіх випадках, але з єдиним обмеженням: кількість вагонів у складі не повинно перевищувати сумарну місткість шляхів.

Однак це не означає, що її використання завжди виправдано. Коли умови далекі від критичних, тобто застосовні інші методики, що накладають ряд обмежень, запропонована тут методика може працювати гірше інших. Тому доцільно застосовувати її в комплексі з іншими.

Літературні джерела:

Тітаков С. А., Корою Г. В., Ляшенко Т. В. Формалізація процесу маневрової роботи на залізничному транспорті в умовах недостатньої кількості шляхів. // “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки”. – СНУ, 25-27 березня, 2009.