Сьогодні значно збільшилася кількість ризиків, яким піддаються суб’єкти господарської діяльності. Це робить їх незахищеними перед різного роду непередбачуваними випадками. Тільки страхування може захистити особисті і майнові інтереси усіх суб’єктів економічних відносин. У розвинутих країнах світу велику увагу приділяють проблемам страхового захисту населення, адже за обсягом капіталу страхова галузь у них поступається лише банківській, а у деяких країнах навіть випереджає її.

В сучасних умовах страхова галузь розвивається повільно. Суспільство не довіряє страховим компаніям і добровільно не користується послугами страховиків. За даними вчених страховим компаніям не довіряють близько 80% громадян, і ця цифра не змінюється протягом декількох років.

В чому ж причина недовіри? Суспільство мало проінформоване про діяльність страховиків. Потрібно просто і доступно донести до населення наскільки важливе страхування, як воно допомагає у вирішенні багатьох проблем. З боку держави треба створити механізм захисту інтересів страхувальників, а саме:

1. Перевірити діяльність всіх страхових компаній, які сьогодні існують, і залишити на страховому ринку лише ті, які високо професіонально працюють з населенням і дотримуються стандартних умов страхування.

2. Не включати до загального місячного оподатковуваного доходу страхові внески страхувальників, а також не брати податок з виплат страхувальникам у разі настання страхового випадку.

3.Створити належний контроль над ціноутворенням у медичних установах та забезпечити високу якість обслуговування застрахованих.

4. Підтримувати Інтернет проекти, які направлені на визначення добросовісних страхувальників, ось чудовий приклад: www.provolochki.ru

Отже, можна зробити висновок, що для розвитку страхового ринку треба зробити системний аналіз інформації про страхові компанії і поширювати її якнайповніше серед населення, дати рекомендації з ким із страхувальників краще і безпечніше працювати. А також здійснювати захист інтересів страхувальників і певними діями заохочувати їх до добровільного страхування. Це значно підвищить довіру до страховиків і допоможе розвитку страхового ринку України.

Сфера страхування також вплинула на розвиток такого напряму суспільної діяльності як екологічний маркетинг.

Екологічний маркетинг природних ресурсів можна розглядати як комплекс фінансових заходів щодо оптимізації природокористування та природоохоронної діяльності в ході створення та розвитку ринку природних ресурсів на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях. Кожному з цих рівнів відповідає свій суб’єкт маркетингової діяльності.

Екологічний маркетинг можна розглядати світове економічне співтовариство, раціональний уряд, регіональну або місцеву адміністрацію, контролюючі процес природокористування та розпоряджаються природними ресурсами на своїх рівнях юрисдикції.

При цьому в якості інструментів (механізмів) екологічного маркетингу можуть бути використані такі засоби, як ресурсно-цінова політика, орендна плата за використання природних ресурсів, екологічні штрафи, екологічні сертифікати, екологічне страхування та кредитування, екологічне ліцензування т.д.

Літературні джерела:

1) Горобець Ю.В. Страховий ринок України. // “Економічні проблеми сталого розвитку” (17-25 квітня 2007 р.). – Том 1. – Суми, вид-во СумДУ, 2007. – 194 c.

2) Дроздова О. Ю., Пилипейко А. Ю. Дослідження екологічного маркетингу в Україні. // “Економічні проблеми сталого розвитку” (17-25 квітня 2007 р.). – Том 1. – Суми, вид-во СумДУ, 2007. – 194 c.