Основні ідеї неоконсерваторів: збереження в суспільстві сильної позиції держави при вільному розвитку великого бізнесу; допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків суспільства; сила державної влади – в її професіоналізмі та моральності; у міжнародних відносинах на першому плані повинні домінувати національні інтереси, насамперед, економічна зацікавленість.Головною соціальною опорою неоконсерватизму став шгвидкозростаючий середній клас. Соціальна політика спрямована на звертання широких соціальних програм допомоги малозабезпеченим прошаркам. Кожен повинен заробляти сам і не брати на забезпечення невдах та гультяїв – така риторика принесла успіх на певному етапі.

Однією з ідеологій, що залишили глибокий слід в історії нашого часу був фашизм.

Фашизм сформувався в 20-30-х рр. ХХ століття в Італії, його різновид – націонал-соціалізм існував в Германії. Ця течія орієнтована на свідому побудову тоталітарного суспільства. З точки зору фашизму моральний занепад суспільства в період Великої депресії є породженням ліберальних систем. Зруйнувати протиріччя ліберальних і консервативних систем і знищити ліву соціалістичну ідеологію могла лише сильна держава і «нова людина в новому ладі», спираючись на ідею національної виключності. Теоретичною основою фашизму були роботи Ф. Ніцше, О. Шпенглера, Д. Жентіле. В філософських трудах цих авторів розроблялись ідеї про необхідність сильної влади, а також популярні ідеї соціалізму щодо необхідності вирівнювання майнової і соціальної нерівності. Фашизм визнає авторитарний тип влади з сильною фігурою вождя. Практичне втілення ці ідеї отримали в політичних режимах, які очолили Б. Муссолини й А. Шилькгрубер (Гітлер).

Теоретичною підставою існування тоталітарних фашистських режимів є ідеї расизму та елітаризму. Фашизм висунув ідею переваги однієї нації над іншими. Він затверджував пріоритетне становище однієї раси, що є культуроутворюючою – аріїв (німці, шведи, датчани). Цілісність раси, створення умов для її розвитку об’являлися вічними цінностями. Істотне місце в теорії і практиці займає вождизм і ніцшеанская ідея надлюдини. Реалізація цих ідей на практиці призвела до експансіонізму і тоталітаризму. В фашистських державах застосовувалися методи державно-монополістичного регулювання економіки, активно впроваджувалася ідея класової гармонії на основі національних інтересів. Найбільш яскраве вираження фашизм одержав у Німеччині, Італії й Іспанії. В даний час ця ідеологія утратила свій вплив, хоча не зникла.

Серед головних ідеологій існує ще цілий ряд відтінків і варіацій, які при сприятливих умовах набирають ваги і можуть стати впливовими.

Націоналізм – теорія і практика етнічних і соціально-політичних відношень у суспільстві, що грунтуються на самоідентіфікації нації в вирішенні політичних, державних, економічних, соціально-культурних проблем. Націоналізм має самі різноманітні прояви – від мирного, культурного до агресивного.

Клерикалізм – ідеологія, яка спрямована на досягнення верховенства релігії і церкви в різних сферах громадського життя, а так само на створення теократичної держави, як необхідну умову порятунку людства. Характерною рисою клерикалізму є широке використання релігійно-політичних партій і інших релігійних організацій (ХЛС, ХДП, УХДП). Сучасний клерикалізм, за винятком ісламських країн не може претендувати на пануюче становище в державі.

Підводючи результати, треба відмітити: жодну з ідеологій не можна розглядати як щось ідеальне; цінність кожної ідеології досить умовна і вони взаємно доповнюють одна одну; ідеологічний догматизм веде до занепаду суспільства; кожна з головних ідеологій виражає більш-менш чітко інтереси визначених соціальних груп. Проте глибокі зміни в економічному і соціальних структурах сучасного суспільства унеможливлюють зберігання чистих ідеологій. В умовах взаємозалежного і багатополюсного світу стираються чіткі межі між ними в області програмних установлень.