Теоретичні та прикладні аспекти аналізу експортного потенціалу (ЕПП) базуються на різних моделях і підходах до визначення його структурних характеристик.

За джерела походження всі фактори забезпечення ЕПП можна розділити на зовнішні (зовнішнє оточення) і внутрішні (виробничі фактори). Враховуючи той факт, що експортний потенціал має двоєдину природу, оскільки базується як на національному підході до визначення можливостей виробництва, так і на обліку конкурентних умов світового ринку з реалізації виробленої продукції, до внутрішніх чинників слід віднести, перш за все, ресурсно-сировинний потенціал, можливості промислового виробництва та кадрове забезпечення, науковий та інвестиційний потенціал.

Грунтуючись на сучасних дослідженнях доцільно виділити такі групи чинників впливу на ЕПП:

1) інноваційно-ділова активність підприємства:

– Випуск високотехнологічної, наукомісткої продукції;

– Освоєння ресурсозберігаючих і природоохоронних видів техніки;

– Використання передових методів управління підприємством;

– Участь у міжнародних виставках;

– Підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку;

2) оновлення та модернізація виробничих потужностей;

3) впровадження новітніх технологій виробництва, підвищення кваліфікаційного рівня персоналу;

4) створення замкнутого циклу виробництва і зменшення обсягів імпорту;

5) державне регулювання експортної діяльності:

– Надання податкових преференцій;

– Виконання прийнятих урядових програм розвитку;

– Створення сприятливого інвестиційного клімату;

– Укладення міжнародних угод про співробітництво, які сприятимуть зменшенню тарифних і нетарифних бар’єрів.

В нашій країні наукоємні підприємства ще не змогли не оволодіти розвитком свого експортного потенціалу. Зовсім інша справа у сировинному комплексі, зокрема у сфері виробництва будівельних матеріалів: вітчизняні компанії вдало торгують піском, цементом, оздоблювальними матеріалами, вагонкою та високоякісними шпалерами.

Не заперечуючи вплив цих факторів, слід вказати на існування в економіці України, принаймні, ще однієї глибокої і системної причини, яка гальмує зростання інноваційної активності економічних суб’єктів – відсутність стабільного положення власника і дієвого захисту прав власності.

Недостатня захищеність права власності, поширення практики нецивілізованого її перерозподілу виступають головною причиною того, що сьогодні український бізнес очікує і відкладає інвестиційні та інноваційні рішення до кращих часів.

В результаті врахування впливу факторів на елементи експортного потенціалу підприємства можна дати дефініцію механізму стимулювання експортного потенціалу як сукупність конкретних методів і важелів, облік та комплексне використання яких забезпечує одночасне планування і управління експортним потенціалом.

При цьому даний механізм визначається в залежності від впливу зовнішнього середовища на експортний потенціал підприємства; відповідно важіль складе засіб адаптації підприємства до нового стану зовнішнього середовища.

Враховуючи необхідність для вітчизняної промисловості саме підвищення ступеня реалізації експортного потенціалу підприємств, можна вважати механізм управління та механізм підвищення ЕПП тотожними поняттями, головними цілями яких є:

– Забезпечення розширеного відтворення ЕПП підприємства, використання державного та міжнародної економіко-правового середовища для екстенсивного та інтенсивного розвитку ЕПП;

– Отримання позитивної ділової та громадської репутації шляхом якісного і швидкого виконання зовнішньоекономічних контрактів, придбання підприємством соціальної та екологічної відповідальності;

– Використання наявних і отримання нових конкурентних переваг за напрямками виробництва, реалізації, логістики, маркетингу, управління та інформаційно-аналітичного забезпечення експорту;

– Оптимізація використання наявних і можливих до залучення ресурсів експорту.

Літературні джерела:

Сай Д.С.. Управління експортним потенціалом підприємства. // Соціально-економічний розвиток країн: досвід та перспективи(Львів, 30-31 травня 2014 року) / ГО «Львівська економічна фундація». У 3-х частинах. – Львів: ЛЕФ, 2014. – Ч. 2. – 136 с.