Молодшим сучасником Вергілія був поет на ім’я Квінт Горацій Флакк. Життя і творчість Горація найкращим чином віддзеркалює настрої, що панували в римському суспільстві за перехідної доби від республіки до імперії. Горацій народився в місті Венузія, що на півдні Італії, 8 грудня 65 року до н. д. в родині колишнього раба, відпущеного на волю. Своє «низьке» походження поет відчуватиме упродовж усього життя, але саме ним Горацій пишатиметься як

доказом власних сил та здобутків. «Скромне гніздо переріс я кримом, непомірно великим. Отже, наскільки принизиш мій рід, настільки й звеличиш мужність мою»,— писав поет.

Батько Горація вклав усі сили в гідне виховання сина. Він заощаджує гроші для того, щоб переїхати до Рима. Здобуття знань надзвичайно вабило молодого Горація. З Рима він вирушає до Афін, що були науковою столицею тогочасного світу. Горацій займається красномовством та філософією. Юнак захоплено слухає виступи представників різних філософських шкіл, порівнює їхні ідеї. Найбільше Горацію до душі тези, виголошені прибічниками філософа Епікура: головним для людини є позбавитися пристрастей і віднайти спокій. Бути спокійним можна лише занурившись у власний внутрішній світ, бо тільки він є цілком підвладний людині.

Цим принципам Горацій залишиться вірним упродовж Усього життя. Та в молодості честолюбство штовхнуло його разом із багатьма іншими римськими юнаками у вир громадянської війни. Майбутній поет не був воїном за вдачею, але кілька років носив меч, підтримуючи ідеї республіканців.

У 42 році до н. д. республіканські війська було розбито під грецьким містом Філіппи. Після року поневірянь майбутній поет повертається до Італії, де дізнається, що все його майно конфісковане на користь переможців. Він збирає останні кошти

для того, щоб «купити» собі посаду писаря при державному казначействі.

На ниві поезії. Спонукуваний «сміливою вбогістю», він починає писати вірші, поєднуючи творчість із буденною працею. Спочатку це були дошкульні ямби, в яких поет висловлює занепокоєння життям Риму. Потім Горацій пробує свої сили в сатирі — вірші на актуальні теми сьогодення, написані гекзаметром. Про молодого поета починають говорити.

За часів Октавіана Августа поширеними стали мистецькі гуртки. Найбільшою славою користувався гурток Мецената, найближчого соратника Августа. Сам знаменитий Вергілій рекомендував Меценатові Горація.

Молодого поета шанують, його твори читає й коментує весь Рим. Меценат дарує Горацію невеликий маєток у Сабінських горах. Горацій витримує випробування славою. Він не відмовляється від ідеалів юності і стримано ставиться до успіху та слави. Свою наближеність до Мецената, що згодом переросла у щиру дружбу, поет ніколи не використає з корисливою метою.

Горацій не був придворним поетом. Октавіану Августу, звісно, хотілося б мати такого виразника своїх ідей, але Горацій завжди був чесним із собою, кожне його поетичне слово відображало настрої та думки самого автора. Він щиро вірив, що Октавіан прагне відродити давню римську доблесть, тому і прославляв його. Горацій до останнього лишається прихильником республіканських поглядів, але висловлює їх без політичного надриву та емоцій. Він виголошує свої думки з філософським спокоєм та іронічною посмішкою на вустах.

«Золота середина». Перу Горація належить близько десятка поетичних збірок, найвідомішими є «Оди». В одах він пише, що першим почав складати латиною «еолійські пісні», тобто розміри Сапфо й Архілоха. Отож Горацій був насамперед реформаторам римської поезії. Звісно, він запозичував лише поетичні розміри, а не слова й теми славетних греків. Горацій віддзеркалює проблеми й теми, що хвилювали сучасне йому суспільство, але мали позачасове, вічне значення: як опанувати власні почуття, що таке дружба, любов, вірність, як визначити правду і де її шукати,

чи слід боятися смерті, в чому сенс життя тощо. Його думка схожа на маятник, який рухається то від конкретного предмета до відстороненої ідеї, то від відстороненої ідеї до конкретного предмета. Картина нещастя та страждань в одному вірші змінюються картиною радощів та насолоди в іншому. У такий спосіб поет наочно відтворює ідею вічного руху, думку про те, що мудра людина має шукати якусь незмінну позицію, яка допомогла б їй не поступатися нещастю, але й не надто захоплюватися щастям. Горацій називає її «золотою серединою».

У поезії Горація розуміння свого місця в житті співзвучне з думкою про незалежність. Тверезість на бенкеті робить поета незалежним від захмелілих друзів, скромне життя — від зажерливості та гонитви за багатством, невибагливість — від тягаря слави та страху втратити владу. Зима відступає перед весною, весну змінює літо, літо поступається перед осінню. В цьому світі існує смерть, але не владна вона над творами мис ецтва. «Звів я пам’ятник свій»,— пише поет в оді «До Мельпомени1». Жива у віках творчість Горація — найкращий доказ цього твердження.

Наприкінці життя Горацій був у зеніті слави. Але саме тоді він відчув стан, від якого не рятували навіть заняття поезією, — самотність. Друзі-поети, що поділяли його погляди, вже померли. Молодь сприймала світ по-іншому. Для неї Август був не першим серед рівних республіканців, а єдиним імператором. Найближчий друг Горація Меценат потрапив у немилість і віддалився від державних справ. Колись Горацій у вірші, присвяченому другові, писав, що воліє померти з ним в один день. Меценат помирає у вересні 8 року до н.д. Через два місяці не стало й Горація.

Мудрі поради нащадкам. Твори Горація неабияк вплинули на розвиток європейської літератури. Його поезією захоплювались Данте й Вольтер. Філософ Монтень знав напам’ять усі його вірші. Багато думок із доробку поета запозичив і наш мандрівний філософ Григорій Сковорода. І зараз у багатьох мовах використовується велика кількість афоризмів із Гора-Цієвих поезій: «Щасливий той, хто турбот не знає»; «Золота середина»; «Часом і добрий Гомер задрімає»; «Смерті весь не скорюсь»; «Небо міняють, не душу, всі ті, які рвуться за море».

Ода — урочисто-патетичний вірш, у якому автор висловлює похвалу видатним особам або звеличує визначні події.

Своєрідність поезії Горація:

– філософське осмислення буденних тем;
– використання різних віршових розмірів;
– авторські афоризми;
– турбота про долю держави.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.