Особові імена в українських народних родинно-побутових піснях

Українська народна пісня зібрала, зберегла і донесла до наших днів багато українських імен в їх первісній красі, зафіксувала як чоловічі, так і жіночі особові назви у величезній кількості варіантів. Наприклад:

Та не люблю я ні Івана, ні Дем’яна,
Ні Федора, ні Микити, ні Лук’яна.
Та не люблю я ні Якима, ні Ігната,
Ні Корпія, ні Максима, його брата.

Таких багатих на імена пісень чимало в українському фольклорі.

Така насиченість і різноманітність не могли не привернути увагу дослідників. Уже в XVIII ст. фольклорною онімією зацікавилися укладачі словників і підручників, письменники. Однак фольклорна ономастика як окремий напрям дослідження і досі перебуває на стадії становлення. Окрім обрядової пісенності та казкової прози багаті масиви української народної словесності перебувають поза увагою ономастів.

Наше дослідження проводиться на матеріалі українських народних родинно-побутових пісень. Ми зафіксували 260 уживань особових імен. Серед них 148 чоловічих та 112 жіночих, що становить відповідно 56% і 44% від загальної кількості. Репертуар чоловічих особових імен складають 67 антропонімів, які вживаються у 55 варіантах. Лідирує ім’я Іван. Воно займає перше місце за частотою вживання (28) та має найбільшу кількість варіантів (12). Серед варіантів цього оніма фіксуються українські форми: Иван (2), Івань (4), Йвань (2), Іваночко (3), Іванцьо (2), Іванко (4); російські форми: Ваня (3), Ванька (1), Іванюша (2); білоруські форми: Ясь (2), Ясенько (1):

Осі зацвіла калина в городі,
Десь мій Ясьо в дальній дорозі;

польські форми: Янічко (1), Янчік (2):

Який ти, Янічку, як ружа.
Коби ні тя дали за мужа.

Друге місце посідає онім Гриць, що є варіантом імені Григорій. Зафіксовано усього 23 випадки вживання. Окрім згаданого варіанта Гриць, нами засвідчено такі форми: Грицько (10 вживань) та Гриша (2 вживання). Поширеними є також імена Василь (13) (варіанти Василько, Василечко, Василик, Василіи), Микола (7) (варіант Николай), Степан (6) (варіанти Степанко, Степанчик). Проте є чимало онімів, що вживаються лише один раз: Абрам, Адамко, Артем, Наум, Платон, Козьма, Кіндрат, Федор, Хома, Мусій, Сава, Прокіп, Андрон, Віктор.

Жіночі антропоніми, зафіксовані у текстах родинно-побутових пісень, не менш різноманітні. Усього нами засвідчено 47 особових імен, які вживаються у 54 варіантах. Перше місце за вживанням займає традиційне українське ім’я Марія, а саме його варіант Маруся (23 випадки вживання). Марія ж фіксується лише 4 рази. Зокрема, у тексті пісні “Маріє, Маріє, чого ходиш, блудиш?” у записі І.І.Манжури:

Маріє, Маріє, чого ходиш, блудиш?
Либонь ти, Маріє, мого сина любиш.

Цей же онім, як і очікувалося, має найбільшу кількість варіантів (13). Серед них є як власне українські (Маруся, Марусина, Марієчка, Маруня, Маруха, Мар’єчка, Марушка, Марця), так і запозичені (Марися, Маша, Мар ‘я).

Другим за уживаністю та за кількістю варіантів є ім’я Ганна, а саме його варіант Гандзя. Зафіксовано 17 випадків вживання. Окрім варіанта Гандзя родинно-побутова пісня фіксує і такі варіанти: Гандзюсечка, Гануся, Ганусина, Ганусечка, Аниця, Га-нуня, Гануська. Менш уживаними, але досить поширеними є Імена Галина (5 варіантів), Наталія (5 варіантів), Олена (5 варіантів), Катерина (3 варіанти). Загалом варіанти мають 36% жіночих антропонімів. Зафіксовано нами й оніми, що вживаються лише один раз і не мають жодного варіанта: Ярина, Варка, Кулина, Векла, Мелашка, Аксенія, Педора, Хвеся, Хівря.

Аналіз особових імен, що фіксуються текстами українських родинно-побутових пісень у записах В.Гнатюка, І.Манжури, Є.Ярошинської, Н.Присяжнюк, засвідчив, що фольклорний іменник є, по суті, віддзеркаленням загальнонародної системи називання. Як бачимо, серед уживаних фольклорних онімів є найпоширеніші в національному іменнику антропоніми Івань, Гриць, Марія, Ганна, Галина. Відповідно вони мають і найбільшу кількість варіантів.

Юлія Гаврилюк
Науковий керівник — доц. Колесник Н.С.