Ототожнення і протиставлення як конструюючі компоненти фразеологічних одиниць

Єдність і боротьба протилежностей як один із законів діалектики знаходить свій вияв і в мовних одиницях, внутрішня форма яких зумовлена конкретними реаліями, взаємозв’язками між ними, а отже й ототожненням чи протиставленням понять і їх назв. Безсумнівним виявом дії цього закону можуть бути порівняльні фразеологізми та прислів’я і приказки. У багатьох з них ототожнення (ідентифікація) і протиставлення (антитеза) є чинниками не лише структуротворчими, а й змістотворчими.

За нашими спостереженнями, переважає спосіб протиставлення як такий, що ґрунтується на ефекті зіткнення ознак, властивостей, дій тощо, внаслідок чого виникає нове враження. Порівн.: гарний як маків цвіт; гарна як ружа і (схожий) як свиня на коня (“не схожий”); (по-трібний) як собаці другий хвіст (“не потрібний”); колотить всіма, як вир водою; від слова до діла, як від землі до неба.

У прислів’ях і приказках протиставлення базується переважно на антонімії компонентів зіставлюваних частин (це переважно присудки головного і підрядного речень, а також обставини, які увиразнюють спосіб дії присудка). Порівн.: Краще чесно вмерти, як нечесно жити; не зв’язуйся з лихим спершу, так і опісля бачить не будеш. У порівняльних же власне фразеологізмах помітно переважає антитеза, що реалізується невідповідністю значення (змісту) усього порівняння і значення передпорівняльного компонента, переважно прикметника (дієприкметника).

Значення, точніше, функція таких фразеологізмів у словниках так і тлума-читься: “вживається для повного заперечення значення слова…”, Наприклад: (схожий) як батіг на мотовило; (схожий) як свиня на коня; (потрібний) як лисому гребінь; (потрібний), як торішні бублики; (потрібний) як діра в мості тощо. Як бачимо, у цих випадках формальне ототожнення є засобом творення змістового протиставлення. Цей алогізм (подібно як в оксюмороні) “коректується” у тлумаченні фразеологізмів часткою “не” при порівняльному слові.

Такі ж відношення спостерігаємо і в структурах з дієслівним передпорівняльним словом: (боятися) як торішнього снігу; (нагулятися) як Сірко на прив ‘язі; (любити) як собака палицю; (пристав) як горбатий до стіни; (заробив) як Марко на вовні; (розумітися) як цап на зорях. Щоправда, зміст цих фразеологізмів, зокрема суть несумісності змісту і форми, доступний лише мовцеві, який знає внутрішню форму, тобто те пряме значення, на основі якого виник фразеологізм.

Можливо, з причин, які ми виклали, у збірниках прислів’їв і приказок є чимало порівняльних структур (у значенні приказки?): Так спить, як полохливий заєць; Так тепло, як циганові під ятером. У фразеологізмах ототожнюючого змісту спостерігаємо адекватність фразеологічного значення і лексичного значення перед-порівняльного слова (як молоко (білий) — посивілий, як ніж (гострий) — щось різке, згубне, як вогонь (червоний) — дуже, у великій мірі).

Щодо ототожнення як чинника змісту прислів’я чи приказки, то воно переважно будується на причиново-наслідкових відношеннях: Не позіхай на мене, а то зледащію. Не зв ‘язуйся з лихим спершу, так і опісля бачить не будеш Як робимо, так ходимо. Спостерігаємо й перенесення змістового акценту з цілого на частину, яка логічного підсилюється у загальному значенні: Яка пташка, така й пісня. Який Сава, така і слава. Дай йому яєчко, та ще й облупи.

Як бачимо, прозорість внутрішньої форми порівняльних фразеологізмів чи прислів’їв (приказок) є відносною і залежить від обізнаності мовця з особливостями життя і побуту носія мови, якій належать ці усталені конструкції. Це ставить особливі вимоги до користування такими мовними одиницями.

Євгенія Маркевич
Науковий керівник — проф. Бабич Н.Д.

Використана література:
1. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. — К.: Вища школа, 1984.
2. Українські прислів’я та приказки / Відповід. ред. С.Д.Зубков. — К.: Дніпро, 1984. —387 с.