Підгорецький замок – Частина 1

Не залишався в цей час без уваги і палацовий парк, старі липи якого дотепер підступають до стін замку. За бажанням власника його було перебудовано та упорядковано. Паркові насадження мальовничо розташувалися на трьох терасах, сполучених драбинами. Перша тераса знаходиться на рівні замкового валу, друга — на 6 м нижче. Тут збереглися два павільйони XVIII ст. Третя тераса розташована на 4 м нижче, ніж друга. Ще нижче по схилу гори тягнулися декоративні насадження з кущів і винограду.

Для численних гостей побудували (точніше перебудували зі старих стаєнь) заїжджий двір. Споруджувався він вже в епоху неподільного панування бароко, але будівельники постаралися додати йому ренесансних рис, які споріднюють будівлю з архітектурою палацу. До ансамблю Підгорецького замку увійшов і пишний на скульптури костьол Святого Йосипа (1752-1763 pp.), проект якого, як вважається, розробив сам Вацлав Ржевуський (за іншою версією, інженер Ц. Романус).
Вацлав Ржевуський писав не лише п’єси та вірші, але й промови політичного змісту. Активний депутат сейму, спочатку він був прихильником помірних реформ, проте пізніше перетворився на затятого захисника магнатського свавілля і шляхетської анархії. У 1767 р. Ржевуський приєднався до Радомської конфедерації. За наказом російського посланника у Варшаві Н. В. Рєпніна, який пильно захищав інтереси короля Станіслава-Августа, магната було заарештовано. Разом із сином Северином його відправили в заслання до Калуги.

П’ять років — термін невеликий. Рівно стільки часу провів В. Ржевуський в засланні, а всі ці роки замок в Підгірцях занепадав. У 1787 р. маєток перейшов в руки Северина Ржевуського (1743-1811 рр.). Спочатку він ще прагнув підтримувати минулу славу Підгірців, проте грошей не вистачало, замок все більше підупадав. У пошуках коштів Северин Ржевуський навіть обладнав в Підгірцях алхімічну лабораторію, де проводив дні й ночі в безплідних пошуках філософського каменя. Іншим його улюбленим заняттям став захист «золотих шляхетських вольностей»: не успадкувавши капіталів батька, він повністю успадкував його політичні погляди. Будучи одним з найактивніших членів Тарговицької конфедерації, Северин Ржевуський після поразки повстання Т. Костюшка в 1794 р. втік до Відня, залишивши фамільний замок.

Граф Леон Ржевуський, якому Підгірці належали з 1833 по 1865 р., був людиною більш практичною, ніж його предки. Відклавши написання віршів, колекціонування картин і проведення конфедерацій, він розводив тонкорунних овець, замість старого винокурного заводу побудував новий, більш потужний, перебудував стару корчму на пивоварний завод. Замок та його художні скарби залишалися далеко на задвірках його інтересів. Тому коли в 1865 р. Підгірці перейшли в руки князів Сангушко, першим завданням нових власників стала негайна реставрація старовинної магнатської резиденції.
Князі Сангушко володіли Підгорецьким замком до 1939 р. їм вдалося не лише відновити палац, але й повернути йому минулу славу одного з найкращих музеїв Європи. З початком Першої світової війни князь Роман Сангушко евакуював цінні експонати до Румунії, звідки вони, пройшовши довгий і важкій шлях, врешті-решт потрапили до далекої Бразилії.

Підгорецькі скарби лягли в основу зібрань культурного фонду, який дотепер існує в бразильському місті Сан-Пауло.

У роки радянсько-польської війни 1920 р. палац було сильно пошкоджено. До 1939 р. в його стінах, як і раніше, діяв приватний музей князя Сангушко, а в 1940 р., після приєднання Західної України до Радянського Союзу, замок було передано Львівському історичному музею. Дата 22 червня 1941 р. ознаменувала фактичний кінець Підгорецького замку. В його стінах розмішувалися радянські та німецькі гарнізони. Частина художніх скарбів замку загинула — німці, які відступали, підірвали ділянку замкової тераси. Експонати, які залишилися непошкодженими після війни, були передані Львівській художній галереї. В даний час, крім Сан-Пауло і Львова, витвори мистецтва з підгорецьких колекцій зберігаються в музеї міста Тарнова (Польща), а значний архів Ржевуських і Сангушко — в музеї Вавельського замку в Кракові.

З 1951 р. в Підгорецькому замку розташовувався кістково-туберкульозний санаторій, в 1953-1955 рр. — госпіталь інвалідів війни, в 1955- 1962 рр. — обласна туберкульозна лікарня, а з 1962 р. туберкульозний санаторій. У 1956 р. величезна пожежа винищила оздоблення замку, яке все ще зберігалося на той час. Від палацу залишилися лише голі стіни. І хоча будівлю потім було відреставровано, безцінні інтер’єри Рицарського залу, Китайської і Золотої, Зеленої і Кармазинової кімнат, Дзеркального і Мозаїчного кабінетів були втрачені назавжди.

У 1997 р. Підгорецький замок був частиною Львівської галереї мистецтв і нині є її філіалом. Рідкісна за своєю красою пам’ятка старизни неодноразово привертала увагу кінематографістів. Тут знімалися фільми «Богдан Хмельницький», «Помилка Оноре де Бальзака», «Потоп», «Три мушкетери», «Дике полювання короля Стаха».