Почуття обов’язку – внутрішній стимул, який спрямовує поведінку людини відповідно до встановлених моральних норм.

Обов’язок людини – це усвідомлення нею своєї ролі і своїх завдань у всенародній боротьбі.

Почуття обов’язку у радянської людини виростає з її моральної свідомості, розуміння своєї ролі в колективі, суспільстві, своєї особистої відповідальності за загальну справу. Зумовлене високою моральною метою, це почуття перемагає всі інші почуття, що стоять на шляху до здійснення мети.

Ніякі труднощі не можуть стати перешкодою для людини, яка виконує свій обов’язок перед Батьківщиною, перед партією, народом. Усвідомлення свого обов’язку відкриває для людини будь-якої професії широкі можливості для героїчної, мужньої поведінки.

На кожному етапі розвитку перед людьми ставляться конкретні завдання і тим самим визначає їх громадянський обов’язок. Почуття громадянського обов’язку як важлива моральна риса людини має виховуватися в підростаючого покоління з раннього віку.

Школа всією системою навчально-виховних заходів у процесі викладання основ наук, у позакласній і позашкільній роботі, в суспільно корисній продуктивній праці формує в учнів почуття обов’язку.

Учні поступово усвідомлюють поняття обов’язку і відповідальності не тільки як вірність переконанням, вимогам моралі, ай як боротьбу за перетворення їх в життя, як керівний принцип своєї поведінки.

Почуття обов’язку – активне, дійове. Воно безпосередньо зв’язане з усією лінією поведінки людини, її навичками і звичками. Виховати в учнів це почуття – значить сформувати в них як моральну норму поведінки сумлінне виконання своїх обов’язків перед школою, колективом учнів, сім’єю, Батьківщиною, народом, відповідальність за свої вчинки, готовність протидіяти будь-яким проявам ворожої ідеології і моралі.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто