Виховання — цілеспрямований і організований процес формування особистості людини. В широкому розумінні воно включає всю сукупність впливів, весь процес підготовки її до активної участі в суспільному, виробничому, культурному житті. В цьому розумінні виховання охоплює не тільки виховні заходи школи, дитячих, молодіжних організацій, сім’ї, громадськості, а й вплив всього укладу життя суспільства, його ідеології, культури, мистецтва тощо.

Виховання в більш вузькому розумінні розглядається як цілеспрямований педагогічний процес, спрямований на формування світогляду, морального обличчя, розвитку естетичних почуттів, смаків, фізичних сил, трудових якостей людини. В цьому розумінні воно спрямоване на формування у дитини «суб’єктивного», особистого ставлення до оточення, до дійсності. Виховання як соціальне явище — найважливіша функція суспільства; воно є дійовим фактором у розширеному відтворенні його матеріальних і культурних цінностей.

Виховання як явище соціальне виникло з появою людського суспільства і становить загальну, вічну категорію. Воно безпосередньо зв’язане з соціальними умовами життя людей і зумовлене рівнем продуктивних сил, характером виробничих і суспільних відносин. За визначенням К. Маркса, виховання становить сферу практичних соціальних відносин людей. Із зміною соціальних умов життя змінюється і характер виховання, його вплив на свідомість та поведінку людей.

Оскільки виховання зв’язане з соціальними умовами і працею людей, воно активно впливає на формування суспільної свідомості, поведінки, сприяє передаванню молодшим поколінням певного виробничого і життєвого досвіду, засвоєнню ними досягнень науки, техніки і культури. За допомогою виховання молоде покоління успадковує продуктивні сили, культуру, науку від старшого покоління людей. Воно не тільки сприймає те, що надбали старші покоління, а й вносить свій вклад в розвиток продуктивних сил, збагачує матеріальну і духовну культуру суспільства.

На ранніх ступенях розвитку людського суспільства старше покоління за допомогою виховання передавало свій досвід молодому поколінню безпосередньо в процесі різноманітної життєвої діяльності. З розвитком продуктивних сил, з ускладненням способів виробництва і всього суспільного життя розвивається і виховання як певна форма діяльності, як суспільна функція. Перед вихованням виникають нові завдання, поширюється його зміст, удосконалюються форми і методи, які зумовлені панівними суспільними відносинами.

Підростаюче покоління через виховання ознайомлюється з системою суспільних відносин, з трудовим, життєвим досвідом, опановує певні ідеї, знання, уміння, навички, виробляє певні політичні і моральні погляди, переконання, засвоює правила людського співжиття, готується до участі в матеріальному виробництві. Виховання відіграє провідну роль в формуванні особистості, в підготовці підростаючого покоління до життя, суспільної діяльності. Воно сприяє розвиткові психіки індивіда, його розумових, трудових, моральних, естетичних якостей.

Виховання здійснюється під впливом соціального середовища, яке є визначальним і об’єктивним фактором формування свідомості, поведінки людей. Проте цей процес формування людської особистості не є автоматичним, стихійним. Об’єктивні умови, в яких відбувається виховання, доповнюються суб’єктивними факторами, які виявляються у формі організованого виховного впливу держави, школи, сім’ї, громадських організацій. Об’єктивні і суб’єктивні фактори діють у тісному діалектичному взаємозв’язку, вони взаємозумовлені.

У процесі виховання, як говорив А. С. Макаренко, перед нами завжди стоїть подвійний об’єкт — суспільство і особа. Виключити особу, ізолювати її від суспільства, від колективу неможливо.

Саме колективні відносини як фактор формування особистості і як форма людських відносин становлять об’єкт виховання. Виховати людину — це значить виробити в неї певне ставлення до дійсності, до суспільства, до колективу. Ставлення людини до навколишньої дійсності виявляється в її поглядах, переконаннях, світогляді, в її волі та почуттях. Це ставлення формується в процесі різнобічної навчально-трудової діяльності.

Виховання як процес формування особистості спрямовує психічний і фізичний розвиток дитини, регулює її зв’язки з колективом, з навколишнім середовищем, визначає форми організації її життя і різноманітної навчально-трудової діяльності.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто