Суспільство знаходиться у постійно мінливому середовищі економічних, соціокультурних, міжнародних і інших дійсностей. Організація громадського життя, здійснення владних повноважень неможливі без певної упорядкованості і взаємодії різних політичних інститутів – суб’єктів і об’єктів політики. Політична система, як набір елементів, властивостей і функцій, спрямована на здійснення конкретного типу володарювання, на пристосування суспільства до соціальних умов, що змінюються.

Вже в античні часи філософи задумувалися над структурою політичної організації суспільства. За її основу вони брали політичну владу, тобто державу з усіма її атрибутами. Такий погляд проіснував аж до ХІХ – початку ХХ ст. У класовому суспільстві політика була привілеєм панівних класів. В період буржуазних перетворень пануючим став інший підхід – усі люди мають рівні права і кожен з нас є частиною не тільки цивільного, але і політичного суспільства. Останнє по своєму змісту набагато ширше, ніж держава. Політичне життя суспільства містить у собі діяльність окремих людей, суспільних груп і організацій, наділених політичними функціями, органів керування, політичних партій тощо. В конкурентних ринкових умовах влада зі спадкоємного привілею перетворюється в мету професійної діяльності. Саме в цей період починає формуватися сучасна політична система суспільства.

Термін “система” був уперше застосований в біології вченим Л. Т. Берталанфі на початку ХХ ст. для позначення процесів взаємозалежності – будь-яка зміна одного з елементів веде до зміни живої рослини в цілому. У соціальні науки цей термін уперше вводить Т. Парсонс, а потім теорію розвитку політичних систем активно вивчають Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч і багато інших вчених.

У сучасній політичній науці поняття “політична система” використовується в різних значеннях і може означати: а) сукупність політичних інститутів, що здійснюють владу в країні; б) сукупність усіх фактично існуючих форм політичного поводження, не тільки встановлених законом, але й іншими реальностями політичного життя; в) окремі політичні інститути (держава, політичні партії і т.п.), коли вони розглядаються як сукупність взаємодіючих один з одним елементів, що утворює певну цілісність, єдність. Під політичною системою суспільства розуміється підсистема суспільства, взаємодіюча з іншими його підсистемами, наприклад, з економічною системою. У загальноприйнятому значенні значна частина вчених гадае, що політична система суспільства являє собою сукупність державних органів, політичних партій і громадських організацій, правових і політичних норм, політичної культури й ідеології, історичних традицій і політичних відносин, характерних для певного типу суспільства і політичного режиму.

Рівні політичної системи. Будь-яка політична система складається з трьох рівнів різного набору елементів. На вищому рівні (мегарівень) політична система складається з центрального апарата влади, політичних партій, масових рухів, політичної опозиції, суспільних асоціацій, засобів масової інформації. В демократичних державах крім трьох гілок влади суб’єктами політики також є різного роду еліти і приховані політичні структури – лобісти, парламентські фракції, центри політичних досліджень, закулісні неурядові організації.

Політичні системи середнього рівня (мезорівень) утворені апаратами керування і виборної влади на рівні регіонів – це муніципалітети і ради різних рангів, ієрархії різних політичних і суспільних структур, правові установи й інші інститути, за допомогою яких організується політична соціалізація громадян. На цьому рівні формуються самі численні і впливові учасники політичного процесу – регіональні апарати і їхні лідери, земляцтва, тіньові корпоративні структури неполітичного характеру, що впливають на реальних суб’єктів політики.

Нижчий рівень (мікрорівень) характеризується масовою участю громадських організацій і соціальних груп у політичній діяльності. Тут формуються вимоги-чекання, складається суспільна думка і політична культура, тобто це живе середовище, яке по-своєму впливає на вигляд політичної системи в цілому.