ПОНЯТТЯ І СКЛАД ПРАВОПОРУШЕННЯ

Правопорушення – це суспільно шкідливе чи небезпечне винне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке посягає на суспільні відносини, що охороняються законом.

Ознаки правопорушення:

– суспільна шкідливість чи небезпечність, яка виявляється в тому, що правопорушення посягає на суспільні відносини, що охороняються законом;

– правопорушенням може бути тільки діяння (тобто дія чи бездіяльність), але не думки чи почуття;

– винність діяння виявляється у психічному ставленні особи до самого діяння. Винність виявляється у формі умислу чи необережності. При умислі суб’єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При необережності суб’єкт передбачає негативні наслідки вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість), або не передбачає можливості настання цих наслідків, хоча міг і повинен був це зробити (недбалість).
– протиправність діяння передбачає, що цим діянням повинна бути порушена конкретна норма права, що міститься в певному нормативно-правовому акті;

– деліктоздатність суб’єкта правопорушення передбачає, що він за віком і станом психічного здоров’я усвідомлює характер своїх дій, керує ними та передбачає їх наслідки.

За ступенем суспільної шкідливості чи небезпеки правопорушення діляться на злочини та проступки.

Злочин – це передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину, що посягає на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та конституційний устрій України.

Проступок- це суспільно шкідливе діяння, що посягає на окремі сторони суспільних відносин.

Проступки діляться на такі види:

– цивільні (порушуються майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються переважно цивільним правом);

– адміністративні (посягають на громадський чи державний порядок, відносини в сфері державного управління, права громадян, що регулюються переважно адміністративним правом);

– дисциплінарні (пов’язані, переважно, з порушенням трудової чи навчально’/ дисципліни).

Склад правопорушення включає чотири елементи:

– об’єкт;

– суб’єкт;

– об’єктивну сторону;

– суб’єктивну сторону.

Об’єктом правопорушення є будь-які суспільні відносини, які охороняються правом.

СуЄєктом правопорушення є деліктоздатна особа.

Об’єктивна сторона правопорушення включає час, місце, обставини вчинення правопорушення, саме правопорушення, його негативні наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням та його наслідками. Об’єктивна сторона описує, як здійснене правопорушення.

Суб’єктивна сторона правопорушення включає вину правопорушника, мотиви та мету вчинення правопорушення. Суб’єктивна сторона описує, чому вчинене правопорушення.

Правопорушенням є тільки те діяння, яке містить всі ознаки та елементи складу правопорушення.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.