Порівняльне літературознавство – це галузь науки, яка займається зіставленням національних літератур, вивченням безпосередніх та опосередкованих взаємин між ними, їхніх подібностей і відмінностей. Однак на відміну від історіографічного дослідження, яке має монографічний характер, об’єкт порівняльного дослідження є, як мінімум, бінарним, тобто складається з двох співвідносних складових, котрі можуть бути не лише рівновеликими, а й неоднаковими за обсягом, проте мають належати до різномовних літератур (чи одномовних, але різнонаціональних).

Паралельно з назвою порівняльне літературознавство в українській мові вживають термін літературна компаративістика (і точніший його варіант літературознавча компаративістика), що походить від лат. comparativus – порівняльний. Як наукова галузь порівняльне літературознавство виникло з потреби досліджувати національне письменство в поза(між)національному просторі – спершу в культурних контекстах, близьких мовно або географічно, а відтак – у світовому масштабі. Таке порушення кордонів зробило компаративістику, за образним висловом французького вченого Симона Жена, митником, який стежить за переходом книг через «державний кордон» і тримає в полі зору безпосередні та опосередковані взаємини між літературами.

Традиційна проблематика компаративістики зосереджена передовсім у царині міжлітературних зв’язків і взаємодії. Зазвичай порівняльне літературознавство визначають як вивчення літератури з інтернаціональної перспективи. З методологічного погляду, це зобов’язує залучати до компаративних студій тексти, написані різними (двома і більше) мовами. Однак це не означає, що поза увагою залишаються взаємини внутрішньолітературного характеру, позаяк без порівняльного висвітлення процесів і явищ національної літератури неможливе дослідження її історії.