Рівень продуктивності праці для конкретного працівника пов’язаний з мотивацією праці. Мотиви – фактори, які спонукають до праці, та є визнаними працівником.

Роботодавець може впливати на формування мотивів ззовні – за допомогою стимулів. Стимулювання праці – проблема, активно розглянута у сфері теоретичних і практичних досліджень. З цим пов’язано і різноманітність трактувань поняття “стимулювання праці”. Є думка, що стимулювання – це зовнішня мотивація праці. Відповідно, можливо дві форми такої мотивації:

– Адміністративна мотивація – як виконання робіт, заснованих на прямому примусі; при невиконанні норм результатом є певні санкції;

– Економічна мотивація, реалізована через економічні стимули (матеріальні та нематеріальні).

Існує думка, що адміністративна мотивація сьогодні є малоефективною, хоча окремі її елементи, особливо в умовах економічної кризи, можуть застосовуватися.

Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що утворюють певну цілісність, єдність. Основними принципами, що позначають специфіку системи стимулювання праці, визнають комплексність, диференціацію стимулів, прозорість, оперативність, гнучкість, системність. Елементами аналізованої системи виступають різні стимули.

Системним можна визнати виключно стимулювання праці, яке включає як матеріальні, так і нематеріальні стимули.

Для негрошового стимулювання співробітників застосовні такі види:

– Покращені умови праці;

– Соціально-спрямовані стимули: пільгове харчування;

– Іміджеві стимули: навчання по платним програмам, компенсація витрат на заняття, надання службового транспорту або можливостей для прокату авто в Дніпропетровську або іншому місті і т.д.

Нематеріальне (моральне) стимулювання: основні види такого стимулювання:

– Інформування – представлення на сайті компанії всіх співробітників, наявність корпоративної пошти, особистий контакт співробітника з керівником і т.п .;

– Похвала та нагородження – видача грамот, медалей, присудження звань, прийнятих в компанії, публічна похвала в усній формі, привітання зі святами і т.п .;

– Критика, особиста і публічна, з метою корекції недоліків, упущень в роботі. Важлива коректність форми критики, і облік особистісної специфіки співробітника, інакше ефект критики може бути зворотним.

Використання сучасних методів згуртування трудового колективу (в рамках відділу або підприємства в цілому) дозволить зробити трудову діяльність працівника більш комфортною, і підвищить продуктивність його праці. При цьому, навіть незважаючи на невисокий рівень заробітної плати, співробітник буде отримувати моральне задоволення від своєї роботи, а тому продуктивність його праці може залишатися високою протягом тривалого терміну. Бажано надавати співробітникам максимум можливостей для творчості.

Література:

Максим Башлаков, Дорошів Дмитро Валерійович. Підвищення ефективності системи стимулювання праці на підприємстві. // “Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії”. – Переяслав-Хмельницький, 2015 р. – 349 с.