Сокілець в системі археологічних досліджень Поділля

На думку деяких дослідників, село Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області засноване у XVI ст. Проте останні археологічні дослідження та деякі історичні джерела, які раніше ігнорувалися, дозволяють говорити про майже півторатисячолітню історію цього населеного пункту. У найдавніші часи на території села проживали мисливці кам’яної доби (ур. Під Чорним лісом), землероби трипільської культури (ур. Бучайська стінка, Кичкарівка) та ранньозалізного віку (ур. Панська Криничка, Кругляк) [1, с.27].

У 1992 році тут було знайдено двочленні однокільчасті бронзові вудила з підвісами, які належать до рідкісного варіанту таких вудил, що мали поширення в основному в Центральній Європі. Ця знахідка, датована останньою чвертю VIII – початком VII ст. до н. е., збагачує наше уявлення про передскіфський період в історії регіону [2, с.22- 23]. Залишки слов’янського поселення празької культури зафіксовані на північній околиці села, де знайдено товтостінну ліпну кераміку VI-VII ст. Південніше – в урочищі Бурти виявлено залишки куща селищ імовірно типу Луки-Райковецької [1, с.14].

Протягом XI – ХШ ст, Сокілець був одним зі значних оборонних і господарчих центрів Галицького порубіжжя (за польськими даними село тоді носило назву Соколине Гніздо) [3, с.23]. Тоді тут існувало щонайменше два села та десять хуторів, причому більшість з них розташовувалася на плато правобережжя (ур. Сон-гора) [1, с.38]. На території села обстежено два давньоруських могильники: курганний кінця ХЗ ст.(ур. Могилки) та підплитовий ХІІ-ХІИ ст. (ур. Батарея) [4, с.243]. Виявлено рідкісні для південно-руських земель кам’яні кола, які оточують поховання. Знахідки на підплитовому могильнику (розтрощений стилізований ідол і спалена дерев’яна церква) свідчать про протистояння християнства та язичництва. [З, с.24-25]. Аналогія сокілецькій давньоруській церкві була досліджена 1960 року біля с. Мартинівка Чернівецької області [5, с.27].

За галицьких князів Сокілець мав оборонну фортецю, яку зруйновано татарами, а пізніше – відбудовано. Ії залишки виявлено на протилежному від Буртів боці долини в урочищі Городисько [1, с.27]. У 1996 році чернівецькими та Хмельницькими археологами здійснено спільне обстеження підземного ходу в урочищі Місто. Цей підземний хід є складною підземною спорудою, що складається з двох основних частин: умовно “підкоп” і “некрополь”. За однією з версій галереї “підкопу” споруджені у пізньому середньовіччі, а “некрополь” – не пізніше першої половини І тисячоліття нової ери [6, с.28-29]. Ця підземна споруда – унікальна археологічна та історична пам’ятка не лише конкретного регіону, а й усієї України.

Отже, археологічні матеріали, зібрані у с. Сокілець Дунаєвецького району, посідають важливе місце в системі археологічних досліджень Поділля й України загалом і є суттєвим доповненням до відомостей про розвиток матеріальної та духовної культури місцевого населення від найдавніших часів до середньовіччя.

Мельникова Тетяна
Науковий керівник – доц. Пивоваров СВ.

Використана література:
1. Археологія Дунаєвеччини (збірник першоджерел, наукових повідомлень, каталог пам’яток). – Хмельницький, 1992. – 60 с.
2. Бандрівський М. С, Захар’єв В. А. Новий варіант однокільчастих вудил з підвісами із Східного Поділля. // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. – К.: Рідний край, 1997. -С.21-23.
3. Захар’єв В. А. Давньоруський Сокілець. // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. – К.: Рідний край, 1997 -С.23-25.
4. Захар’єв В. А. До питання про подільський варіант давньоруського поховального обряду. // Поділля і Волинь у контексті історії та українського національного відродження. – Хмельницький, 1995 -С.243-249.
5. Могитич І. Р. Сокілецька давньоруська церква (за даними археологічних розкопок). // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. – К.: Рідний край, 1997. – С.26-27.
6. Рідуш Б. Т. Результати спелеоархеологічних розвідувань у с. Сокілець Дунаєвецького району. // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. – К.: Рідний край, 1997. – С.27-29.