Слово “стратегія” в перекладі з грецької мови означає “мистецтво розгортання військ у бою”. За останні 20 років це поняття широко увійшло в побут фахівців-управлінців, теорію і практику менеджменту, як набір правил, якими керується підприємство при прийнятті управлінських рішень. Також стратегію розглядають як загальний комплексний план, що забезпечує здійснення місії і досягнення господарських цілей. Стратегія визначає цілі та основні шляхи їх досягнення так, що підприємство отримує єдиний напрямок дій. Таким чином, стратегія визначає межі можливих дій і прийнятих управлінських рішень .

Для розробки стратегії проводять детальний аналіз наступних факторів:

• Справжнього стратегічного положення компанії.

• Соціальних, політичних, громадянських і регулюючих норм.

• Привабливості галузі та рівня конкуренції в ній.

• Можливостей компанії та загроз.

• Сильних і слабких сторін компанії, її конкурентних можливостей.

• Особистих прагнень, філософії бізнесу, етичних принципів керівництва.

• Загальних цінностей і корпоративної культури.

Таким чином, буде проведений аналіз загальної ситуації в галузі та конкуренції в ній, а також аналіз ситуації всередині компанії. Після чого необхідно:

• Зробити висновок про ступінь впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на стратегію.

• Здійснити вибір і оцінити стратегічні альтернативи.

• Виробити стратегію, що повністю відповідає реальному стану компанії. Стратегічне бачення необхідно чітко і ясно доносити до всіх співробітників підприємства, щоб вони могли розуміти дії керівництва, коректували свою діяльність у відповідності зі стратегічними цілями, а також могли вносити пропозиції щодо корекції стратегії, так як відомо, що «стратегія йде зверху вниз, а коректується ініціативами знизу вгору». Також ясне пояснення стратегії працівників служить стимулом до роботи, надихає і пробуджує відповідальність.

Розповсюдження змісту стратегії – важливий і обов’язковий процес. Він повинен охопити не тільки внутрішнє середовище підприємства, тобто всі його підрозділи, працівників, але і зовнішнє середовище – клієнтів, акціонерів / власників, партнерів. Це дає велику перевагу підприємству, так як його оточення розуміє прагнення підприємства і вже більш цілеспрямовано може працювати з ними, відбувається велика віддача на вкладені праця і гроші, що веде до підвищення ефективності діяльності підприємства.

Стратегія повинна коректуватися, оскільки всі умови змінюються, і своїм зміною можуть погіршити або поліпшити стан компанії. Корекція повинна здійснюватися на всіх етапах існування стратегії для чого необхідно постійно здійснювати: контроль за реалізацією існуючої стратегії; аналіз загальної ситуації в галузі та конкуренції в галузі; аналіз ситуації всередині компанії.

Крім цього необхідні:

• хороша інформованість, як самого підприємства, так і його працівників-важливий фактор у розробці стратегії;

• налагоджені канали передачі ініціативних пропозицій працівників з коригування стратегії – що дозволить швидше і краще виявляти труднощі в процесі реалізації стратегії, проводити рефлексію та вносити корекцію;

• готовність керівництва підприємства працювати з ініціативами по корекції стратегії, які надійшли від нижчестоящих працівників;

• вміння передбачати і моделювати майбутню ситуацію.

Виділяють 5 загальних стратегій конкуренції для не диверсифікованої компанії. Розглянемо їх на прикладі локальних промислових підприємств:

1. Стратегія лідерства по витратах. Негативний приклад – компанія, якв ще 7-10 років тому були однією з кращих кондитерських фабрик, а зараз – занадто заглибилися в стратегію низьких витрат, де керівники мало приділяють уваги контролю за реалізацією стратегії, аналізу галузі та стану підприємства, не корегують свою стратегію, що в підсумку призвело до різкого зниження якості продукції.

2. Стратегія широкої диференціації. Прикладом цієї стратегії може служити завод металоконструкцій, який витримує конкуренцію з провідними великими корпораціями в регіоні.

3. Стратегія оптимальних витрат. Прикладом є меблева фабрика, яка випускає велику кількість видів меблів, і ціна відповідає якості продукції.

4. Сфокусована стратегія чи стратегія ринкової ніші, заснована на низьких витратах. Пекарня – випічка хліба та кондитерських виробів. Невеликий ринковий сегмент, низькі ціни, гарна якість.

5. Сфокусована стратегія чи стратегія ринкової ніші, заснована на

диференціації продукту. Яскраві приклади – підприємства послуг

пасажирських автоперевезень.

Також в теорії виділяють 6 стратегій диверсифікації підприємств:

1. Стратегія входження в нову галузь. Прикладом можуть служити побудовані за останні 2-3 роки великі супермаркети, які вирішили холодильники купить, щоб забезпечити свіжість продуктів та реалізувати стратегію входження в галузь роздрібної торгівлі.

2. Стратегію диверсифікації в спорідненої галузі реалізує ВАТ, що має хлебомакаронний комбінат, борошномельну, птахофабрику; займається виробництвом напоїв, хліба, кондитерських і макаронних виробів та інших продуктів харчування.

3. Стратегію диверсифікації в неспорідненої галузі використовує у своїй

діяльності компанія, яка має у своєму складі від університету до фінансового супермаркету. Дуже активна і жорстка стратегія захоплення ринків.

4. Стратегія згортання і ліквідації виступає стратегічним орієнтиром для шахт, які не увійшли до вугільний департамент і змушені були об’єднатися і ліквідуватися.

5. Стратегія реструктурування, відновлення та економії реалізується на ВАТ «водоканал»: тривалий час підприємство вважається банкрутом, але продовжують функціонувати і проводити процес відновлення своїх збиткових виробництв.

Таким чином, можна зробити висновок, що стратегія вказує напрямок діяльності всієї організації, мобілізує і підпорядковує всі наявні ресурси на досягнення певних цілей, створює чітке бачення дій, необхідних для досягнення цілей, а також бачення самої організації, дає можливість оцінювати альтернативні варіанти дій підприємства, робить необхідним постійний аналіз та оцінку з’являються змінних і чітке та своєчасне реагування на них.