У рамках модернізації сучасної освіти в принциповим є перехід на прийняте на систему навчання, яка передбачає акцентування уваги до самовизначення школярів та стимулювання їх вибору професійного напряму розвитку. У зв’язку з цим великого значення набувають різні види неформальної освіти умовах допрофільної підготовки школярів.

Основна школа є обов’язковою базою, що дозволяє продовжити навчання в профільній школі чи організаціях початкової та середньої професійної освіти.

Найбільш поширеною на практиці є модель допрофільного навчання, яка не завжди є ефективною.

Основні недоліки даної моделі наступні:

– не враховуються реальні запити роботодавців та перспективи розвитку регіональних ринків праці;

– в основному орієнтуються на освітні можливості школи та її вчителів;

– не реалізуються можливості індивідуальних освітніх маршрутів школярів, не створюються умови для ефективної профорієнтаційної роботи, формування професійних інтересів і схильностей учнів;

– школярі не орієнтуються на реальні потреби регіону в робочих професіях.

Тому виникає потреба в розробці нових моделей організації допрофільної підготовки учнів основної школи. Хорошою альтернативою є багаторівнева комплексна система допрофільної освіти.

Функції соціальних партнерів у реалізації допрофільної підготовки (і профільної) можуть бути розподілені різним чином.

Роботодавці Можуть бути залучені до реалізації компонента змісту, допомагати визначати і рекомендувати з урахуванням регіональних особливостей, напрямки підготовки, а також сприяти організації практики на робочих місцях.

Інтеграція освітнього простору додаткової освіти і шкіл може проявлятися в мережевій взаємодії, де установи додаткової освіти допоможуть:

– здійснювати навчання у різних формах, що особливо важливо для школярів сільської місцевості, а також для дітей з обмеженими можливостями.

– створити єдине інформаційне поле в системі додаткової освіти дітей;

– створити автономний віртуальний кампус ресурсів шкіл і ДО (методичні, аудіо-, відео- матеріали, які можна виводити на такий пристрій: настенная маркерная доска; програми та контент курсів та ін.)

Сучасні програми форсованого інноваційного розвитку орієнтує нас на підготовку висококваліфікованих кадрів, потреба яких обумовлена ​​особливостями регіонів.

Реалізація сучасної моделі допрофільної підготовки ускладнена тим, що існує ряд проблем:

– відсутність в системі додаткової освіти педагогічних кадрів, які мають спеціальну вищу педагогічну освіту;

– відсутність змісту підготовки даних фахівців.

Необхідність вирішення перелічених питань становить проблему підготовки фахівців для системи додаткової освіти в умовах педагогічного вузу.

Літературні джерела:

Віра Омарова. Додаткова освіта в інноваційному освітньому просторі Казахстану. // «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії». – Переяслав-Хмельницький, 2015 р. – 237 с.