Від типу держави багато в чому залежить і система влади. Співвідношення різних гілок влади викликало і викликає активне обговорення. Ще в ХУІІІ ст. Д. Локк і Ш. Монтескьє висунули теорію щодо того, що для існування і функціонування держави мають існувати незалежні одна від одної законодавча, виконавча і судова влада.

Носієм законодавчої влади в демократичному суспільстві є парламент – вищий, представницький державний орган.

Виконавчу владу здійснюють – президент, уряд, міністерства і відомства, державно-адміністративні установи, урядові комісії та комітети, бюрократичні установи. Їх основними функціями є організація та здійснення внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, забезпечення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини.

Судова влада складається з незалежних судів, підпорядкованих тільки закону. Їх існування є необхідною умовою реалізації принципу поділу влади, покликаного запобігати можливості змови або протистояння двох інших гілок влади. Головний суспільний сенс існування судових органів – це здійснення правосуддя.

Вперше така система розподілу влади була задекларована в Конституції США (1787). Принцип поділу влади зафіксований в більшості сучасних країн. Але в залежності від форми правління, типу політичного режиму, національних традицій тощо, структура та ступінь поділу влади може змінюватись. Так, виконавчу владу в залежності від форми правління може очолювати як президент, прем’єр-міністр, так і монарх. В багатьох країнах окрім цих трьох гілок влади є так звана «президентська вертикаль» (зокрема в Україні), коли у президента є повноваження на особисте призначення голів місцевих адміністрацій, через яких він здійснює додатковий вплив на суспільство. Зараз в демократичних суспільствах багато говорять про «четверту владу» – тобто засоби масової інформації. Французький соціолог Р. Арон вказує, що влада не є глобальним монолітом, вона розпорошена серед численних суб’єктів і інститутів.

Розглянемо структуру і функції кожної з гілок влади більш детально. Судовій владі відводиться роль арбітра у конфліктах між гро­мадянами та контролера за виконанням законів, діями представників дер­жавних органів.