Ґеорґ Дроздовський (21.4.1899, Чернівці – 24.10.1987, Клаґенфурт, Австрія) був багатогранним автором, який утвердився як лірик, прозаїк, драматург, театральний критик і перекладач. Син рано згаслого австрійського офіцера польського походження та француженки. Після початкової німецької школи навчався в українсько-німецькій гімназії в Чернівцях, під час Першої світової війни склав іспити на атестат зрілості у Відні й служив прапорщиком цісарсько-королівського війська на італійському фронті. Після закінчення війни й розпаду Австро-Угорської монархії повернувся до Чернівців, де працював кіоскером, представником соєвої фірми й цукрового заводу, банківським службовцем. Проте його пристрастю були театр і література.

У 20-ті рр. Дроздовський брав активну участь в театральному житті міста, зокрема в організації любительської театральної трупи „Czernowitzer Kammerspiele“ (“Чернівецькі камерні вистави”), яка після румунізації міського театру продовжувала грати на різних сценах міста як німецьку класику, так і п’єси сучасних німецьких та австрійських драматургів (Ф.Верфель, Ґ.Кайзер, Л.Франк тощо). Там він відповідав за репертуар трупи й вважався зіркою комічних ролей, водночас писав театральні рецензії й огляди на вистави гастрольних труп, які публікував у німецькомовних чернівецьких газетах („Czernowitzer Allgemeine Zeitung“, „Czernowitzer Morgenblatt“).

Дроздовський був також активним членом чоловічого товариства „Schlaraffia Pruthana“, яке розташовувалося у Німецькому національному домі й користувалося великою популярністю серед чернівецьких інтелектуалів. – В 1934 р. у Чернівцях з’явилася перша лірична збірка Ґ.Дроздовського „Gedichte“ (“Поезії”), написана під відчутним впливом таких австрійських поетів, як Р.М.Рільке, Г. фон Гофмансталь, А.Вільдґанс, що мала провокаційну присвяту: “Собі самому!”.

В 1940 р. Ґ.Дроздовський, зарахований до етнічної групи “фольксдойчів”, змушений був за пактом Ріббентроппа-Молотова переселитися до німецького райху. Після короткого перебування в таборі для переміщених осіб був мобілізований до німецького вермахту і служив оберфельдфебелем люфтваффе в Заґребі. Після Другої світової війни оселився в Клаґенфурті, де розгорнув жваву журналістську й літературну діяльність.

В австрійських видавництвах виходять його поетичні книги „Der Steinmetzgarten“ (“Каменярський сад”, 1957), „Gottes Tiergarten ist groß“ (“Великий Божий звіринець”, 1959), „Mit versiegelter Order“ (“З запечатаним наказом”, 1963), „Sand im Getriebe der Sanduhr“ (“Сиплеться в склянці пісок”, 1965), „An die Wand gemalt“ (“Знаки на стіні”, 1972) та ін., збірки оповідань „Militärmusik: Geschichten in Dur und Moll“ (“Військова музика: Історії в мажорі та мінорі”, 1967), „Seltsam, öffne dich! Geschichten im Halbdunkel“ (“Сезам, відкрийся: Історії в напівтемряві”, 1983), „Zu lesen, wenn das Käuzchen ruf“ (“Читати, коли заголосить сова”, 1985), драматичні одноактівки „Spuk und Spiel“ (“Привид і гра”, 1948), „Odyssee. XXX. Gesang“ (“Одіссея. Пісня ХХХ”, 1958) та ін., які були з успіхом інсценізовані у Клаґенфуртському міському театрі, переклади з румунської (Лучіан Блаґа, Вінтіла Горія та ін.). У 2009 вийшла у світ книга вибраних поезій (Ахен, 2009). – У своїй ліриці й прозі Дроздовський репрезентував консервативну лінію австрійського письменства, яка вкорінена в історії й культурі Дунайської монархії і в т.зв. “габсбурзькому міфові”. Попри ностальгійні почуття, меланхолію і пов’язані з минулим рефлексії, йому притаманна також тонка іронія і добродушний гумор.

За свою творчість поет був удостоєний літературних премій Ніколауса Ленау (1957), Теодора Кернера (1962) та Андреаса Ґріфіуса (1982), президентом Австрійської республіки йому було присвоєно звання професора. Своїй старій вітчизні Дроздовський віддав данину у книзі „Damals in Czernowitz und rundum: Erinnerungen eines Altösterreichers“ (“Тоді в Чернівцях і довкола: Спогади старого австрійця”, 1984, укр. переклад 2001), а також в поетичному циклі „Вінок на могилу одного ландшафту“ зі збірки “Каменярський сад” (“Гуцульська весна”, “Блакитна квітка біля села Біла”, “Сільський хресний хід”, “Кукурудза”, “Іконостас” та ін.).

У Клаґенфурті існує сьогодні Товариство Ґеорґа Дроздовського, в чернівецькому Німецькому народному домі до 100-річчя з дня народження поета відкрито зал-музей Ґеорґа Дроздовського, в 2004 р. на одному з будинків по нинішній вул. Шевченка, 42, де мешкав поет, відкрито меморіальну дошку, текст якої повністю ідентичний з текстом меморіальної дошки на будинку Дроздовського в австрійському місті Клаґенфурті.