1. Типи поселень українців

Присілок – це частина села, яка підтримувала економічні, родинні, господарські зв’язки з селом.

Сільські поселення розвивалися під впливом комплексу факторів: географічного, від якого залежить рельєф, гідромережа, соціально – економічного, від якого залежать умови життя і функціонування соціуму, господарського, який враховує тип занять населення, традиції і звичаї народу тощо.

Найстаріші поселення виникали в долинах річок, біля озер. Необхідною умовою для заснування селищ була наявність землі для обробітку, пасовиськ і води.

Найхарактерніші форми поселень українців – безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, комбінована.

Безсистемна форма поселень – це таке планування, при якому можливі: 1) розсіяно-гніздова форма, що передбачає розташування селянських дворів далеко один від одного; 2) скупчина, що передбачає компактні поселення гніздами.

Рядова форма поселення – це таке планування, при якому будинки розташовуються в два ряди, по обидва боки вулиці, їх фасади повернуті один до одного.

Кругова форма поселення була поширена в передстеповій зоні. Вона пов’язана з історичними умовами (оборони, захисту).

Ланцюгова форма поселення передбачає розташування будинків по обидва боки дороги або річки. Від основного ланцюга будинків відходили ще кілька ланцюгів вбік.

Комбінована форма поселення – це таке планування, при якому поєднуються дві чи більше названих вище форми.

На тип поселення впливав рельєф. На рівнинній місцевості вікна завжди були орієнтовані у південний бік. На гірській місцевості – в ін. боки. Крім того, будинки розташовувалися з двох боків річки або на широкій вільній частині села.

2. Забудова двору

На Україні найбільш поширеними були три форми забудови двору: вільна, зімкнена і замкнута.

Вільна форма передбачає розташування всіх господарських будівель не під одним дахом. При зімкненій формі всі будівлі знаходяться під одним дахом.

При замкнутій формі забудови двору господарські й житлові приміщення споруджувалися чотирикутником, об’єднаним стінками і дахом.

На Україні сади й двори завжди були огороджені. Способи огорож різні:

частоколом (у багатих селян) – висотою до 3 м;

парканом (у бідних селян) – це огорожа з штахетника або пліт з ліщини;

огорожі з плетеного хворосту;

огорожі з глиносоломи та каменю. Різні були і ворота. Поряд з воротами обов’язково знаходилися хвіртка або перелаз.

3. Основні господарські будівлі українського селянства

Серед основних господарських будівель можна назвати наступні:

саж – для вигодівлі свиней;

кошари – для вигодівлі овець;

оборони – для складання сіна;

комори – для зберігання зерна;

колодязі – для користування водою.

Ковальова Н.О., Новикова Ю.М.
Навчальний посібник з українознавства. – Макіївка: ДонНАБА, 2005. – 110 с.