Українське радіомовлення у роки перебудови (1982-1991 рр.)

У Криму інформаційне мовлення стала забезпечувати інформаційна редакція новоствореної державної телерадіокомпанії “Крим”, у Києві та Севастополі – інформаційні редакції державних регіональних телерадіокомпаній.

Органічною складовою частиною новоствореної служби інформації стали й редакції місцевого мовлення, що ведуть свої передачі з районних центрів, на підприємствах, будовах, в установах. У цих передачах радіо не тільки відображає найважливіші події у зоні свого впливу, а й бореться з недоліками, допомагає розвивати місцеву економіку, відстоює інтереси місцевого населення у стосунках із центральними властями. Такі передачі розвивають громадянську активність людей, стимулюють їх участь у вирішенні суспільних проблем, у процесах демократизації на місцях.

Разом усі ці редакції утворили потужну систему взаємозв’язаних і об’єднаних спільністю завдань телерадіоорганізацій. Здійснений розподіл обов’язків між ними дає змогу кожній із них виконувати свою працю, а слухачам – одержувати широку та різнобічну інформацію про події у центрі та на місцях, загальнодержавного й місцевого значення, про становище у світі та характерні процеси сучасності.
Так само по-діловому, без зайвого галасу та метушні, вирішувалося питання поширення інформаційних передач із Києва шляхом прямоефірного мовлення. Зараз для цих цілей використовується одна довгохвильова радіостанція РВ-87, 85 радіопередавачів на середніх хвилях та понад 230 передавачів в ультракороткохвильовому діапазоні. Крім того, через ці потужності транслюються інформаційні програми “Голосу Америки”, Канадського державного радіомовлення, радіостанцій “Свобода” та БІ-Бі-СІ. Закордонні передачі звучать по національній мережі на основі міждержавних угод та домовленостей і дозволяють слухачам побачити найважливіші події у світі та Україні ще й очима зарубіжних журналістів.

Одночасно із прямоефірним мовленням чимало інформаційних передач доводяться до слухачів ще й засобами проводового мовлення, що зараз переживає глибоку кризу.

Прагнення Українського радіо зберегти і примножити свою аудиторію, максимально задовольнити інформаційні потреби своїх слухачів змусило його істотно наростити обсяги інформаційного мовлення. Тепер щодоби з Києва для слухачів нашої країни та за кордон передається понад 70 випусків новин і до 20 інформаційно-аналітичних, інформаційно-оглядових та інформаційно-музичних програм. Загальний середньодобовий обсяг мовлення Національної радіокомпанії лише з Києва становить на всіх хвилях і програмах 13,5 годин. В окремі дні, коли інформаційна служба веде прямоефірні трансляції, наприклад, із Сесійного залу Верховної Ради, ця цифра може зростати у півтора рази – майже до 20 годин на добу.

Показово й те, що інформаційне мовлення Національної радіокомпанії тепер є багатопрограмним.

Інформаційні передачі Першої програми складаються із 11 випусків новин та п’яти інформаційних програм.

Із сьомої години ранку і впродовж усього мовного дня послідовно інформує своїх слухачів про перебіг найважливіших подій дня “Промінь”. Випуски новин на цій програмі йдуть, як правило, на початку кожної години. Характерною особливістю цих випусків є те, що вони лише сповіщають, констатують найважливіші події, не вдаючись до широких узагальнень та глибокого аналізу. Це – стиль інформаційної служби “Променя”, саме те, чим вона відрізняється від інформаційних передач Першої програми, головний зміст роботи якої якраз і полягає у поглибленому аналізі та прогнозах.
Спеціалізовані випуски на культурно-мистецьку тематику йдуть також по Третій програмі, яка значні обсяги мовлення відводить для ознайомлення слухачів із кращими мистецькими творами.
Вагомо представлене інформаційне мовлення і в програмах Всесвітньої служби Радіо України, що задовольняє зрослий інтерес зарубіжної аудиторії до нашої держави після набуття нею незалежності. Обсяг суто інформаційних передач цієї служби реально складає на добу від 8 до 10 годин. У цих передачах Всесвітня служба радіо захищає зовнішньополітичні інтереси України, об’єктивно висвітлює всю палітру думок, поглядів та платформ у складних процесах державного будівництва, пропагує духовні надбання української нації.

Важливим кроком на шляху задоволення інформаційних потреб аудиторії став новий розклад передач, запроваджений на Першій програмі з 16 травня 1995 року. Новий розклад не тільки забезпечив кількісне зростання обсягів інформаційного мовлення, а й точніше враховує особливості інформаційних потреб та поведінки слухачів у той чи інший період доби. Важливо, що більшість спеціалізованих радіожурналів та програм, таких як “Діловий канал”, “Парламентський канал”, “Соборність”, “Політична студія”, “Ринок від “А” до “Я”, “Наша армія”, “З думкою про державу”, “Споживач” та інші, стали своєрідним продовженням інформаційних передач. У них теж чимало раніше переданих новин зазнають поглибленого аналізу, всебічно розглядаються і зважено аналізуються.

Таким чином, в умовах незалежності інформаційне радіомовлення стало будуватися на принципово нових засадах, незмірно зросли його обсяги, воно стало багатопрограмним і демократичним за суттю, сучасним за формами й методами здійснення.

Досить часто його тепер порівнюють із дзеркалом, вглядаючись у яке, суспільство краще пізнає себе. Від зображень цього дзеркала значною мірою залежить стан і самопочуття суспільства, напрямки його поступу, ефективність діяльності усіх гілок державної влади. Але інформаційна служба не тільки інформує, повідомляє новини, а й постачає слухачам певні судження про ці новини, оцінки, схвалення чи осуд явищ, подій, вчинків, поведінки окремих осіб, груп людей, партій, суспільних організацій, а також влади, урядових структур тощо. А це значить, що вона впливає на формування громадської думки, вироблення певних установок, переконань, що підштовхують людей до певних дій та вчинків.

Віддзеркалюючи дійсність у всій повноті, інформаційна служба забезпечує реалізацію державної інформаційної політики – створює належний рівень поінформованості та обізнаності слухачів. Тим самим вона виконує ще й свій професійний та громадянський обов’язок – стоїть на сторожі інтересів суспільства, захищає суверенну незалежну державу. Бо, як полюбляють нагадувати нам американці, “якщо народ поінформований, держава стоятиме, але через непоінформованість держава упаде або вироджуватиметься”.