Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу виконує його керівник – ректор (президент), начальник, директор тощо.

Вчена рада, яку очолює її голова – керівник закладу, є колегіальним органом вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації і створюється в уста­новленому законодавством порядку терміном до п’яти років (для національного закладу – до семи років). Рішення вченої ради вводяться в дію актом керівника закладу. На факультетах, в інших підрозділах закладу можуть також утворюва­тися вчені ради, повноваження яких визначаються його керівником.

Дорадчим органом вищого навчального закладу І або ІІ рівня акредитації є педагогічна рада, яку очолює керівник закладу.

У національному вищому навчальному закладі в обов’язкову порядку ство­рюється наглядова рада. Така рада визначає шляхи перспективного розвитку закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики в галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю ке­рівництва, забезпечує ефективну взаємодію закладу з органами державного управління, громадськими організаціями. Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі III або IV рівня акредитації за погоджен­ням із центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого знахо­диться заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу III або IV рівня акредитації створюються робочі органи – ректорат, деканати, при­ймальна комісія, а І чи ІІ рівня акредитації – адміністративна рада, приймальна комісія.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого на­вчального закладу є загальні збори (конференція) трудового колективу закладу. Порядок їх скликання та роботи визначається статутом закладу. Загальні збори (конференція) скликаються не рідше одного разу на рік. Вищий колегіальний орган громадського самоврядування приймає статут закладу, обирає претен­дента на посаду його керівника, щорічно заслуховує звіт керівника, затверджує правила внутрішнього розпорядку, розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

Серед основних принципів управління вищим навчальним закладом – ав­тономія і самоврядування, що передбачають право:

– визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;

– приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;

– надавати додаткові освітні послуги;

– розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;

– в установленому порядку створювати структурні підрозділи, включаючи територіально відокремлені;

– здійснювати видавничу діяльність;

– проводити спільну діяльність з іншими закладами, підприємствами, уста­новами та організаціями;

– брати участь у роботі міжнародних організацій

– запроваджувати власну символіку і атрибутику;

– звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою щодо вдо­сконалення нормативно-правових актів;

– користуватися земельними ділянками в установленому порядку.

Близькою за змістом до автономії і самоврядування, що передбачають збіль­шені повноваження і відповідальність вищих навчальних закладів у прийнятті рі­шень, є академічна свобода як фундаментальний принцип життя вищої школи. Він стосується свободи в дослідженнях і викладанні. У процесі інтеграції до європей­ських просторів вищої освіти та досліджень автономія і самоврядування, академіч­на свобода вітчизняних вищих навчальних закладах мають бути розширені.