На початку 90-х років, виходячи з положення про принципову несумісність директивно-централізованого управління економікою і ринкового саморегулювання, уряд свідомо відмовилося від традиційних директивних процедур планування.

Альтернативних же процедур узгодження дій держави і господарських суб’єктів, які були б адекватними ринковій економіці, створено не було.

Відмова від використання апробованих в розвинених капіталістичних країнах інститутів регулювання економіки, включаючи різні види індикативного планування, була однією з причин затяжної і глибокої кризи вітчизняної економіки в перші роки незалежності.

Зараз в Україні існує система прогнозних і програмних документів соціально-економічної спрямованості, які мають індикативний характер.

Але, незважаючи на наявність певних важелів впливу на економіку, планування з боку держави не є достатнім для ефективного і комплексного розвитку вітчизняної економіки в цілому. Тому дуже важливим є усвідомлення необхідності та ролі індикативного планування в ринковій економіці, на всіх рівнях її господарювання.

Характеризуючи, загалом, індикативне планування та його роль у державному регулюванні економіки, слід зазначити, що воно являє собою сукупність процедур узгодження процесів на всіх рівнях господарювання.

На основі індикативних планів підприємства розробляють і затверджують свої плани, на підставі яких у вигляді зворотного зв’язку формуються комплексні плани районів, міст, областей, регіонів.

Кожен керівник району, міста, області чи регіону зацікавлений у його розвитку, тому саме продуманий план може дати поштовх для розвитку, як окремих регіонів, так і цілої країни. У процесі планування не можна забувати про галузеву спеціалізацію окремих регіонів – у країні сформувався ряд індустріальних і промислових регіонів, тому їх розвиток потрібно спрямовувати і далі у цьому напрямку.

Хоча також варто подумати про промислову модернізацію та використання інноваційних технологій, яка відбулася тільки на окремих підприємствах, але показала свою ефективність. Прикладом є підприємство по виробництву пакетів у Харкові. Воно показало, що може у сучасних умовах створювати якісну пакувальну продукцію та знизити затрати на виробництво.

Практика показує, що участь в програмах, розроблених не в рамках єдиної системи індикативного планування, не забезпечує її суб’єктам можливого економічного зростання, не дозволяє досягти планованого ефекту, а найчастіше, негативно позначається на результатах діяльності, створюючи негативні наслідки.

І саме відсутність взаємопов’язаної системи індикативного планування пояснює необхідність розробки відповідних принципів, пріоритетів, алгоритму самого процесу індикативного планування на всіх рівнях, починаючи від підприємства і закінчуючи державою.

Для цього необхідне використання, як світових напрацювань, так і власного значного досвіду планування.

Причому важливе створення власних специфічних варіантів планування та управління для окремих рівнів господарювання, так як в цьому випадку підвищується дієвість державного регулювання, знижуються соціальні та ресурсні витрати загальнодержавного реформування, збільшується ефективність реалізації наявного потенціалу.

Літературні джерела:

Возіянов В. В., Бойчук М. Г. Необхідність і роль індикативного планування в ринковій економіці. // Тиждень науки. / Ю. М. Внуков та ін. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2013. – 410 с.