Вплив культурологічних та лінгвокраїнознавчих факторів на процес перекладу

У системі вузівської освіти конструктивну роль повинен відігравати Закон «Про мови в Україні», який стосується усіх вузівських предметів і дисциплін, у тому числі викладання іноземних мов, тому кожен концептуальний підхід до вивчення іноземних мов передбачає реалізацію у процесі навчання фахових культурологічних та краєзнавчих цілей, тобто володіння мовою на спеціальну, побутову, краєзнавчу та соціальну тематику. В роботі над кожним цим з цих аспектів навчання особливої уваги набувають контрактивні зіставлення, адже для фахівця важливо не лише зрозуміти іноземномовний текст. А й перекласти, знайти адекватні українські варіанти на рівні слів, словосполучень, термінів, понять.

Метою нашої статті є визначення компонентів іншомовної культури як одні з основних завдань вивчення іноземної мови.

Перекладознавчі зіставні аспекти в процесі викладання здійснюються на рівні функціонування в кожній із мов особливостей реалізації синтаксичних конструкцій.

У нашій практиці було зафіксовано, що переклад навчально-педагогічних термінів значно розширює і поглиблює знання студентів з педагогічних дисциплін, забезпечує здійснення контролю викладача за правильним розуміння і вживанням спеціальної лексики. Під час роботи над перекладом тексту за спеціальністю студенти отримують завдання різного типу, наприклад: відтворити ряди невідповідності речень, реальних випадків використання термінів, розрізнити значення слова та відтінки у вживанні терміна в межах мови-основи та іноземної мови. У процесі навчання студенти вчаться самостійно визначати особливості вживання того чи іншого терміна. Часто трапляється, що відсутність у мові перекладу власного відповідника до терміна вихідної мови вимагає утворення нового слова засобами іноземної мови.

Розвиток науки, техніки, економічного і суспільно-політичного життя сприяє виникненню нових слів – термінів. Найнеобхідніші з них входять до реєстру конкретного словника. Проте часто виявляється деяке відставання у фіксації нових явищ у лексичній системі мови завдяки прогресу суспільства. Хоча у лексичному складі мови є слова й терміни, які під час створення словника вже перейшли до пасивного фонду, хоча недавно вони були в активному вжитку. Ми систематизували спеціальні словники за такими принципами:

– терміни, які характеризуються особливою динамікою, переходом з однієї сфери вживання в іншу;

– встановлення суворих меж дії кожного терміна;

– усунення дублювання та полісемії.

Так, визначаючи латинську мову студенти спеціальності «Філологія» шукають спільні корені в мовах, які вони вивчають (англійська, німецька). Вони вирішують конкретно поставленні завдання, групуючи терміни за сферою їх уживання. Розкриття багатозначності таких слів як аудиторія, лабораторія, абітурієнт, партія, секція уточнює сферу їхнього вживання в рідній мові.

Читаючи зарубіжну або українську літературу, ми часто натрапляємо на латинські крилаті вирази без перекладу і пояснень, нерідко навіть у газетах, розраховану на широку аудиторію: «а priori, а posteriori, locus sigili». Для тих, хто не знає латинської мови або значення цих виразів, вони зайві. Але тим часом крилаті вислови у стислій формі містять глибокий зміст, що розкривається лише після перекладу та з’ясування історичних умов виникнення кожного вислову зокрема.

Таке прикре явище має досить впливовий психологічний аспект: у студента підсвідомо формується почуття приниженості, сорому.

Посилення цих почуттів під час спілкування з носіями іноземної мови може призвести до зниження самооцінки особистості, а в перспективі і до інших психологічних ускладнень. Мову мало знати – її треба відчувати. Поверхневе знання мови – це погане знання словника і граматики, а також незнання психології, етнографії, моралі того народу, з мови якого здійснюється переклад. Побутові, історичні реалії, символи, афоризми не можна перекласти абсолютно точно. Переклад має читатися як оригінал, але зберігати національний дух, народну специфіку першоджерела.

Кожний перекладач повинен виконувати одночасно і функцію етнографа. Це ж стосується й подолання різниці між двома культурами, безумовно, деяка інформація втрачається під час перекладу, тому що в читача перекладу інший естетичний досвід, фонові знання, ніж у читача оригіналу.

Звісно, потребу в перекладах завжди мають члени високорозвинутого суспільства, інтелектуальні та духовні запити яких потребують значно більшої інформації. Ці суспільства не бояться інтелектуального або культурного «вторгнення» – вони впевнені, що їхніми набутками повинен користуватися світ. Переклад пояснює часові та просторові межі, але вийти за них повинен весь народ, який користується цим перекладом. Отже, переклад служить збагаченню мови та зближенню народів.

Широке використання лінгвокраєзнавчого матеріалу при навчанні іноземної мови дозволяє більш певно використовувати життєвий досвід молоді, апелювати до емоційної сфери тих, хто навчається, створити такі асоціативні зв’язки, виробити такі уміння та навички, які надають можливість спілкуватися іноземною мовою за темами, пов’язаними з українською. Таким чином розширюється мотивація навчання, поширюються його комунікативна спрямованість. Отже лінгвометодичний бік проблеми стосується володіння певного обсягу лексичних одиниць – рівня опанування вмінь та навичок видів мовленнєвої діяльності щодо спілкування в межах визначеної тематики на задовільному рівні адекватності пред’явленій ситуації.

Наявність достатньої кількості аутентних іншомовних текстів, знайомство з культурою. Історією, традиціями народу, мова якого вивчається, сприяють формуванню гармонійної особистості, моральність якої зорієнтована на загальнолюдські гуманістичні цінності така людина адекватно усвідомлює своє «я» і місце свого народу в світовому товаристві, гідно ставитися до інших його членів. Не випадково поряд з оригінальними науково-технічними текстами іноземною мовою викладачі іноземної мови використовують у навчальному процесі тексти з історії України. На рівні з вимогами до мовного арсеналу навчальних текстів необхідно ставити вимоги до їх якості з боку науково-освітнього, виховного, естетичного значення та з точки зору комунікативної цінності.

Робота з науковим історичним джерелом на заняттях з іноземної мови не обмежується читанням та перекладом. Основна увага викладача сконцентровується на ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю та на активізацію розумової діяльності студентів, розвитку їх творчих здібностей.

Вільчинська Т. В.

Хмельницький національний університет

Література

1. Кочерга О., Непийвода Н. Про укладання двомовних перекладних термінологічних словників// Українська термінологія і сучасність: матер. всеукр. наук, конф. К., 1997. – С. 737.
2. Перебийніс B.C. Деякі закономірності в розвитку термінологічної лексики // Мовознавство. – 1974. – С.4.
3. Трибанова Д. Не бійтеся заглядати у словник // Іноземні мови в навчальних закладах. – № 6 – 2006. – С. 100-104.
4. Базарян А.Т. Французско-русский словарь валютно-кредитных терминов. – Русский язык, 1991.
5. Васильева Л.B. Русско-французский политехнический словарь. М.. Русский язык, 1980.