Сімейні міжособистісні відносини впливають на рольові позиції викладача і студента, що будуються за принципом безумовного панування першого і пасивного підпорядкування другого і способи здобування освіти, які випливають звідси – акуратне виконання вимог викладача, покладання функції суб’єкта навчання тільки на викладача, обмеження пізнавальної діяльності тільки вузівськими обов’язковими джерелами.

Дослідження показали, що сьогодні складаються наступні передумови національних особливостей педагогічного спілкування:

– Безумовну цінність мають стосунки і спілкування в колективі.

– Обумовленість навчального спілкування цінностями і установками сім’ї та мікросередовища.

Основним завданням сучасних досліджень є просіювання впливу виявлених основоположних чинників на процес педагогічного спілкування і встановлення національних особливостей. На базі обґрунтування таких провідних параметрів педагогічного спілкування, як сприйняття – оцінювання – розуміння – відношення за допомогою різноманітного анкетування, були виявлені особливості шуканих величин.

Дослідження велося шляхом порівняння східної та європейської систем навчання і педагогічного спілкування. У результаті були зроблені наступні висновки: національні особливості східного спілкування між викладачем і студентами визначаються:

– Домінування певної групи якостей і ознак особистості викладача – конкретно-особистісними якостями й зовнішніми ознаками;

– Формою спілкування – м’якою, спокійною, тактовною, безконфліктною;

– Стилем педагогічного спілкування – субординаційними, офіційно-ввічливим;

– Психологічним кліматом – комфортним, доброзичливим;

– Спрямованістю педагогічного спілкування – виховної та організованою;

– Типом навчального взаємодії – статична поведінка, репродуктивні методи накладення матеріалу викладачем, пасивна, непрестижна, несамостійна, нетворча позиція студента;

– Самовизначення обох сторін у навчальній сфері як в діяльності, що є продовженням сімейних в плані норм спілкування;

– Обмеженням способів отримання освіти на основі сімейних комунікативних правил у зв’язку з тим, що сімейне життя і навчання є принципово різними видами діяльності. Розгляд виявлених особливостей з точки зору їх позитивних і негативних сторін дало можливість визначити напрямок ліквідації недоліків педагогічного спілкування, наявних в практиці вузів:

– Зміна рольових позицій сторін педагогічного спілкування викладача у бік демократичності поведінки, застосування різноманітних творчих, проблемно-пошукових методів; розвиток критичного мислення, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей студентів; розвиток активності і самостійності студентів.

Стійкість національних традицій і установок в сімейної та мікросоціальної сфері спонукає запропонувати, що областю можливих, більш мобільних і динамічних змін є навчальний взаємодія викладача і студента.

Опора на передові погляди вчених Сходу і застосування нових педагогічних технологій показали вірність даного припущення, так як з їх допомогою були досягнуті позитивні зміни в міжособистісному спілкуванні між викладачами та студентами і результатах навчально-пізнавальної діяльності, що дозволяє рекомендувати їх надалі як ефективний засіб розвиток творчого мислення та потенціалу майбутніх фахівців.

Літературні джерела:

Іжобат Саймуратова, Г.А. Умарова. До питання про національні особливості особистості викладача. // «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії». – Переяслав-Хмельницький, 2015 р. – 159 с.