У зв’язку з орієнтацією освітньої сфери на європейські стандарти, актуальною став розвиток комунікативної парадигми навчання.

Науковці виникнення такої ситуації пояснюється багатьма факторами:

– комунікації фігурують в якості основних параметрів компетентності фахівця;

– комунікативний компонент є частиною регулятивної складової сучасних інформаційних технологій;

– комунікації є основою інновацій в галузі педагогіки, зокрема, в інтерактивних технологіях;

– позитивне комунікативне середовище обумовлює успішність функціонування командної організації професійної діяльності та інші.

Комунікація як поняття має достатню кількість визначень, кожне з яких уточнює деякі її межі. Так, є наукова думка, що комунікація сама по собі є окремою наукою, яка вивчає місце і роль комунікації в суспільстві, розвиток комунікативних процесів, їх засобів.

Основна ознака комунікації – суспільно обумовлений процес передачі і сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування.

Комунікативність представлена в педагогічній діяльності ширшим поняттям, ніж спілкування. Її головні складові це:

1) комунікабельність – здатність відчувати задоволення від процесу комунікації;

2) соціальна спорідненість – бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей;

3) альтруїстичні тенденції.

Варто пам’ятати, що в комунікації фігурують три складові: інформація, повідомлення і розуміння.

Саме ці три складові також є основними атрибутами педагогічного процесу:

– подача інформації (смисловий аспект знань);

– повідомлення про її значущість та шляхи її більш повного освоєння (регулятивні аспекти методик);

– розуміння (якість сприйняття інформації з подальшим її використанням), що є педагогічною проблемою вчителя , викладача, які перевіряють і коригують процеси розуміння.

Як культурний феномен, комунікації пов’язані з мовою, крім того, комунікація – явище міждисциплінарние, воно знаходиться на перетині таких наук, як лінгвістика, філософія, політологія, біологія, культурологія, педагогіка та інші.

Кожна професійна область відрізняється своїм способом організації комунікативних процесів, що обумовлено специфікою професії. До специфічних професійних чинників також слід віднести мову, символи, знаки, які є атрибутами передачі інформації професійного змісту.

Літературні джерела:

Печерська Елла Пилипівна, Мен Сяо. Феномен комунікації в проекції педагогіки мистецтва. // “Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії”. – Переяслав-Хмельницький, 2016 р. – 298 с