Сильний соціалізований і виховний вплив на особистість студента чинить студентська група, до якої входить молода людина. У студентському гурті від­буваються динамічні процеси структурування, формування і зміни міжособис-тісних (емоційних і ділових) взаємин, розподілу групових ролей і висування лідерів тощо. Всі ці групові процеси впливають на особистість студента, на успішність його навчальної діяльності, його професійне становлення.

Такі особливості студентської групи як вікова однорідність (різниця у віці звичайно не більше 5 років), зумовлює вікову подібність інтересів, цілей, психо­логічних особливостей, сприяє згуртованості студентської групи.

Студентські групи функціонують на основі самоврядування через систему формальних і неформальних лідерів. Студентська група може розвиватися від типу «асоціації» до рівня «колектив».

Однією з характерних рис студентської групи є професійна спрямованість. Студентська група формується на основі добровільного, як правило, свідомого вибору студентами спеціальності. Вона складається з представників усіх верств суспільства, осіб різного соціального і культурного середовища, з різним життє­вим досвідом, різного віку, родинного стану.

Важливим чинником успішного розвитку особистості є усвідомлення самим студентом неповторності своєї людської індивідуальності. У цей період людина визначає свій життєвий шлях, оволодіває професією і починає випробовувати свої сили в різних галузях життя, вона сама планує свою діяльність і поведінку, відстоює самостійність суджень і дій. У цей час у молоді з’являється прагнення критично осмислювати все, що досі не викликало в неї сумніву.

За час навчання у вищому навчальному закладі сфера спілкування, пізнан­ня та діяльності у студентів значно розширюється. Студент прагне знайти себе, визначити своє місце в житті відповідно до своїх нахилів, здібностей, інтересів. Виконання студентом важливої для нього соціальної ролі суттєво впливає сис­тема його цінностей, мотиви діяльності, світогляд.

Атмосфера студентської групи сприяє адаптації студентів перших курсів до умов навчання у вищому навчальному закладі, виникненню та укріпленню мо­тивів активних дій, спрямованих на досягнення високих результатів у навчанні та громадській роботі.

Студентська група є оптимальним середовищем, в якому здійснюється про­цес виховання кожного індивіда, його самореалізація. Педагогічно спрямована організація виховної роботи у студентській групі дає можливість формувати по­зитивні мотиви діяльності та спілкування.

Важливу роль у згуртуванні групи відіграє особистісно зорієнтована вза­ємодія. Основою особистісно зорієнтованої взаємодії є спілкування-діалог, сутність якого полягає у духовній єдності, взаємній довірі, відвертості, добро­зичливості. Для того, щоб взаємодія між членами студентської групи носила особистісно зорієнтований характер, необхідно, щоб стосунки між студентами були суб’єкт-суб’єктними, коли постійно береться до уваги їхнє власне став­лення до спільної діяльності та психологічний клімат групи. За таких умов у членів групи виникає відповідальність за себе, за інших та за результати за­гальної справи. Тож під час роботи зі студентами доцільно враховувати осно­вні етапи розвитку студентської групи в колектив, апробовані А. Лутошкіним і Л. Уманським.

За основу вони брали ділові стосунки, виділяючи офіційні, що визначаються дорученнями; неофіційні ділові; психологічну єдність у діях колективу, а саме: 1) номінальна група, тобто формально існуюча; 2) група-асоціація (спільна мета, офіційна структура, індивідуальна діяльність кожного); 3) група-кооперація (спільна мета, єдність дій, психологічна сумісність не існує); 4) гурт.

Найпоширенішим і високоефективним є підхід, в основі якого лежить ство­рення дружніх, гуманних взаємин у процесі виконання різних видів діяльності для досягнення спільної мети на кожному із згаданих етапів.

Перший етап – визначення спільних та індивідуальних завдань і цілей, скла­дання програми дій, розподіл функцій, вибори керівництва для регуляції виді­леними видами діяльності за участю викладача. Програма дій і цілі охоплюють вимоги до всіх та кожного. Основним є авторитарний підхід до управління.

Другий етап – формування товариських стосунків у процесі організованих видів діяльності. Функціонує співуправління (викладач коригує діяльність гру­пи, орієнтуючись на самостійність і організованість, творчу активність, товарись­кі взаємини). Провідними є стосунки співпраці, обов’язку, відповідальності.

Третій етап – самостійне виконання запрограмованих завдань, які охоплю­ють усі сторони життя групи з урахуванням процесу розвитку всіх студентів. Функціонує самоврядування, співпраця.

Четвертий етап – усі справи вирішуються самостійно й організовано, на­дається допомога іншим групам. Постійно формуються перспективні цілі. Функціонує самоуправління, стосунки дружні, взаємна допомога тощо.

Важливою складовою системного підходу до організації студентського гур­ту є безпосереднє вивчення студентів і результатів навчально-виховної роботи з ними. Саме тому в організаційній структурі позааудиторної виховної роботи неабияке значення слід приділяти соціальному моніторингу та діагностиці про­блем студентського життя; вивченню творчого потенціалу студентів; організації студентського дозвілля.

Зарадити розв’язанню реальних проблем, що виникають в процесі діяльнос­ті та внаслідок міжособистісних стосунків молоді, у ВНЗ мають бути створені студентські центри соціально-психологічної допомоги. До важливих напрямків їхньої діяльності належать психологічне консультування, діагностика психічного стану та особистісних якостей, коригування із застосуванням комплексних методик самодіагностики, психопрофілактики і психоосвіченості.

Історично склалося, що проведення системного підходу до організації сту­дентського гурту здійснюється через інститут кураторів. Це управлінська ланка, яка взаємодіє з іншими у системі позааудиторної виховної роботи і за­безпечує її організацію на рівні студентської академічної групи.

Функції куратора академічної групи – аналітична, організаторська, комуні­кативна та соціальна.

Серед основних форм виховної роботи кураторів є: щотижневі виховні го­дини, які включаються до розкладу академічних занять, а викладачу до індиві­дуального плану роботи; бесіди «За круглим столом», дискусійні клуби, інші заходи виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожитках (із залу­ченням фахівців різного профілю); культпоходи історичними місцями рідного краю, до музеїв, картинних галерей, на виставки, до театрів; колективний пере­гляд кінофільмів та вистав з наступним їх обговоренням; індивідуальна виховна робота зі студентами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Позааудиторна виховна робота у вищому навчальному закладі проводиться на основі студентського самоврядування, активності і самостійності студентів за умови керівної ролі студентського активу і педагогічної допомоги викладачів.

Головна мета студентського самоврядування в університеті – сприяння сумлінному виконанню студентами своїх обов’язків з одночасним захистом їх­ніх законних прав та інтересів. Система студентського самоврядування сприяє розкриттю хисту, здібностей, творчого потенціалу кожного студента, репрезен­тує їхні потреби, інтереси у стосунках з адміністрацією, молодіжними організа­ціями, владними структурами, державними органами.