Громадянин Афін. Молодший сучасник Есхіла — Софокл — народився у 496 році до н. д. у передмісті Афін Колоні. Поет походив із родини заможного зброяра, який дав синові гарну освіту. Софокл опанував лікарське мистецтво, але найбільше юнакові подобалися музика і спів. Виступати самому майбутньому поету заважав слабкий голос, тому Софокл починає писати поеми і трагедії разом із музичним супроводом до них. Софокл керував хором афінських юнаків, що прославляв перемогу греків над перським флотом біля острова Саламін. У 468 році він здобуває свою першу перемогу в змаганнях драматургів. Переможеним виявився сам великий Есхіл. Поетів пов’язувала взаємоповага та дух благородного змагання. Адже для греків непорушним було правило: «Хай переможе найкращий!»

Крім занять поезією, Софокл з юних літ поринає в інше мистецтво — управління полісом, або політику. Як виходець із заможної родини, Софокл підтримує аристократичні групи, пристає до поміркованого демократа Перикла. Перикл зміг згуртувати навколо себе всю інтелектуальну еліту Греції тих часів. Вражають його проекти розбудови Афін, розвитку наук та мистецтв. Саме V століття до н. д. назвуть «золотою добою» Афін.

Мудріший за свій час. Злет тривав недовго. Поет стає свідком розриву відносин між Афінами і Спартою, спостерігає перші роки Пелопоннеської війни. З афінських мурів Софокл бачить спартанців, що нищать угіддя аттичних селян. Він переживає страшну епідемію чуми, яка спалахнула через перенаселення Афін біженцями. Гине від хвороби й сам Перикл. У Ці страшні роки Софокл пише свою найглибшу за змістом та Розпалом почуттів трагедію «Цар Едіп». Прообразом Едіпа — людини, що силою розуму досягла вершин визнання, але змушена була розплачуватись за мимовільне, неусвідомле-не порушення світової гармонії,— стає Перикл. Але таким самим прообразом Едіпа є багатостраждальні Афіни, прагнення до першості яких стало прокляттям із неминучою покарою. Софокл на власні очі бачить внутрішній розбрат, зради та авантюри, в яких громадянське суспільство перетворюється на бездумний натовп.

Софокл бере участь в аристократичному перевороті. Аристократи намагаються виправити ситуацію за допомогою насильства, і через короткий час їх знову виганяють з Афін. Софокла судять за участь у перевороті, але виправдовують. Можливо, афіняни знов пригадали його трагедії і мудрі поради поета.

У кінці свого життя Софокл повертається до Колона, де стає жерцем-цілителем храму Асклепія. Коли поет помер, вдячні колонці встановили культ на його честь.

Сила Софоклового слова. Римський філософ Цицерон у трактаті «Про старість» розповідає, що наприкінці життя Софокл перестав дбати про свої статки, цілком присвятивши себе написанню трагедій. Один з його синів подав на батька до суду, вимагаючи визнати, що Софокл вижив з розуму і потребує опіки. В афінських судах кожен обвинувачуваний мав сам відповідати на обвинувачення. Софокл вислухав промову сина, а потім просто прочитав першу пісню хору з трагедії «Едіп у Колоні». Судді були так вражені майстерністю поета, що одностайно виправдали його. Хіба існує кращий приклад визнання та похвали мистецтву?

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.